Білий Зуб = White Fang

Вiн почав шкутильгати i дедалi шкутильгав дужче. А тут ще, як на грiх, небо заволокли хмари й пiшов снiг – мокрий снiг, який танув пiд його лапами i налипав на них. Вiн запнув повiтря непроглядною завiсою, застелив усi нерiвностi землi, i бiгти стало ще важче й болячiше.

Сивий Бобер збирався на ту нiч отаборитися по лiвий бiк Мекензi, бо в тому напрямi плем'я мало розпочати полювання. Але ще засвiтло його дружина Клу-Куч угледiла на правому березi лося, що прийшов на водопiй. Якби лось не спустився до рiчки, якби Мiт-Са, керуючи човном, не збився через снiг з дороги, якби Клу-Куч не вгледiла лося, а Сивий Бобер влучним пострiлом не вбив його, то все склалося б iнакше.

Сивий Бобер не спинився б на правому березi. Бiлий Зуб побiг би далi i зрештою або загинув би, або знайшов диких братiв i до кiнця днiв своiх лишився б таким самим вовком, як вони.

Запала нiч. Снiг посипався густiше. Бiлий Зуб, тихенько скиглячи i спотикаючись, бiг уперед. Раптом вiн натрапив на свiжi слiди, такi свiжi, що вiдразу впiзнав iх.

Заскавчавши з радостi, вiн подався вiд берега до лiсу. До нього долетiли звуки табору. Вiн побачив яскраве полум'я вогнища, Клу-Куч, яка поралася коло вечерi, i Сивого Бобра. Сивий Бобер сидiв навпочiпки бiля вогню i iв шматок сирого сала. У людей було свiже м'ясо!

Бiлий Зуб знав, що дiстане прочуханки. На саму думку про це вiн аж пригнувся до землi й наiжився. Проте рушив далi. Вiн ненавидiв побоi, боявся iх, але знав, що лупцювання не минути. Проте вiн знав, що в таборi вiн грiтиметься коло вогню, буде пiд захистом людей i в гуртi, хай у ворожому, а все ж не сам.

Скоцюрбившись, вiн поповз до вогню. Сивий Бобер побачив його й перестав iсти. Бiлий Зуб лiз дуже повiльно, плазом, принижений, улесливий, покiрний. Вiн посувався прямо до Сивого Бобра, i кожен рух для нього був справжньою мукою. Нарештi вiн простягся коло нiг господаря, душею й тiлом здаючись на його ласку. Зi своеi волi вiн прийшов до вогнища людини й пiд ii владу. В очiкуваннi покарання Бiлий Зуб увесь тремтiв.

Рука над ним зробила порух. Вiн мимохiть пригнувся пiд неминучим ударом. Але його не вдарили. Вiн глянув крадькома вгору. Сивий Бобер надвое розломив кусок сала. Сивий Бобер половину простягнув йому!

Дуже обережно i навiть пiдозрiло вiн обнюхав дарунок, а тодi почав iсти. Сивий Бобер наказав принести м'яса Бiлому Зубовi i, поки той iв, вiдганяв собак. Вдячний i задоволений, Бiлий Зуб розлiгся коло нiг Сивого Бобра й почав дрiмати, мружачи очi на теплий вогонь.