На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагався заповнити білі плями в нашій історії.
«Тополина заметіль» – найповніше видання малої прози (оповідання, новели, етюди, образки, ескізи, леґенди) Романа Іваничука за 1954 – 1975-ті роки, у яких він постає справжнім майстром новели. До книжки включено твори зі збірок «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975). Твори подано у хронологічній послідовності, а ті, що не ввійшли до окремих видань, друкуються у «Додатку». Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ідуть телефоннi стовпи один за одним, мов зажуренi подорожнi, виграе вiтер морозну пiсню на дротах. Я повертаюсь на свое передмiстя. Менi не холодно, мене грiе мое щастя.
Бринить у дротах сумна мелодiя, а в мене на серцi – радiсть. Я йду, iду, а пiтьма колишеться над землею, така морозна пiтьма, рiздвяна.
І раптом з темряви хтось кидае два слова, як два пекучi поличники: «Ти – злодiй!» Кидае не як звинувачення, а як вирок, присуд. Здригаюся, немов вiд пострiлу над вухом. Хто це сказав? Оглядаюся навкруги, заглядаю у власну душу, шукаю – i все говорить менi мовчанкою:
– Ти – злодiй.
Пригадую… Цi два страшнi слова тiнню, назирцi йшли за мною вже довгий час, i знав я, що рано чи пiзно вони стануть передi мною, як моi двiйники. А тепер, коли вже вiдбувся суд, коли незримi погляди знайомих вiдвертаються вiд мене, схвалюючи вирок, дозвольте менi сказати останне слово.
Так, я злодiй. Я вкрав чуже щастя. Ба нi, чужого щастя я не крав, я тiльки на чужому мiсцi будую свое власне. Вислухайте мене.
Одного осiннього дня сидiв я в парку на лавочцi. Пливли по небу бiлi хмаринки, розiрванi на клаптi, як моi думки. Любо було дивитися на них i бачити в них себе.
Маленька дiвчинка в червоному платтячку покинула вiдерце з пiсочком i несмiливо пiдiйшла до мене.
– Ти хто така?
– Я сховалася вiд мами, а…
Пальчиком водила по моему колiнi.
– У тебе новий костюм, а менi мама купить новi черевики.
Простягнула ручку до мого обличчя.
– Якi в тебе вуса! – дотикнулась до вусiв i опустила раптом ручку. – В тебе лице мокре, ти плачеш?
Тодi я схопив ii на руки, нiжно пригорнув i поцiлував у рожевi запашнi щiчки.
– Чия ти?
– Мамина.
– А мама де?
– Там… Я сховалася.
– Вона знайде тебе?
– Знайде.
– А я заберу тебе з собою.
– І маму забереш?
Я здивовано глянув на дiвчинку й не вiдповiв.
По алеi швидко йшла молода жiнка, оглядалася довкола, кликала:
– Любко! Любочко!
Дiвчинка шепнула.
– Сховаймося за кущик.
Я послухався. Ми приклякнули за густими кущиками бузку й пильно приглядалися. Любка, як мишеня, водила хитрими оченятами за голубим платтям своеi мами, затуляла ротик, щоб не засмiятись. Я також приглядався через гребiнь галузок до молодоi жiнки, темноволосоi, невисокоi, зi стурбованим обличчям.
– Досить бавитися, Любко, обiзвися.
– Мамо, ми тут!
Усмiшка тiльки на мить розпогодила стурбоване обличчя жiнки.









