На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагався заповнити білі плями в нашій історії.
«Тополина заметіль» – найповніше видання малої прози (оповідання, новели, етюди, образки, ескізи, леґенди) Романа Іваничука за 1954 – 1975-ті роки, у яких він постає справжнім майстром новели. До книжки включено твори зі збірок «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975). Твори подано у хронологічній послідовності, а ті, що не ввійшли до окремих видань, друкуються у «Додатку». Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн вiдповiв iй тоном знавця, що до неба треба тiльки три смереки, а до дна рiки бiльше. Таке плесо! Їй було дивно, а йому приемно.
…На зарiнку пащiв розпечений пiсок. З невисокоi скелi капали у воду камiнчики, як дощ великими краплями. Неподалiк вiд стежки шелестiв лапатим листям клен. Той самий клен.
Антiн пiдiйшов до дерева, зiрвав кiлька листочкiв i склав iх хвостиками докупи.
«Я сплету тобi з них вiнок i наряджу, як iндiанку». Гудiли тодi бджоли над ромашками, пах чебрець, пахло зiм’яте кленове листя, не доплiталися вiночки.
А потiм… Все рушилось зi свого мiсця, як русло рiки пiсля повенi.
Весною розпочалась органiзацiя колгоспу. Батько Антона вiдмiрював землю. Завадович позеленiв вiд злоби.
– Забрали. На петрушку залишили. А я купував, тягнувся. Ччорт!
Настиг Зiну i зiгнав на нiй злiсть:
– Якщо тебе ще раз побачу з тим репаним Семенюком, поб’ю!
Тодi вона круто повернулась i, незважаючи на оклики батька, пiшла… До клена.
Це було останньою причиною виiзду Завадовича з села.
Наступала рання весна, коли вони прощалися. Несла рiка каламутну воду, лопали бруньки на деревах, текли з гiр потоки.
– Не забудеш, Зiночко?
– Нiколи не забуду.
* * *
…Гудiли джмелi, вiтаючись з квiтами, шелестiв клен.
– Забула… Як вона могла все це забути?
Зв’язував листочки, доплiтав вiночок…
Внизу дзюрчала рiчка по камiннi, за рiкою принишк вiд спеки луг.
Антiн придивлявся до стрункоi дiвочоi постатi. Раптом здригнувся i, зiрвавшись з мiсця, побiг до рiчки.
Дiвчина помiтила його й опустила руки.
На самому краю рiчки спiткнулась, але мiцна рука пiдхопила ii i винесла на берег. Кленовий вiночок холодною зеленню дiткнувся ii гарячого обличчя, гiркуватий присмак зiм’ятого листочка розплився i затерп на устах.
Злочин
Бiлою змiею в’еться снiг по дорозi.









