Шенгенська історія. Литовський роман

Тодi Клаудiюс нетерпляче вдарив п’ястуком по всiй залiзнiй коробцi i фунт нарештi провалився в нутрощi апарата. Почулося клацання, що заспокоiло Клаудiюса. Вiн повернувся в спальню, залiз iз головою пiд важку ковдру. Задрiмав.

– Цей Артур набагато приемнiший за самого господаря, – сказав Клаудiюс за снiданком, згадуючи вчорашнiй вечiр.

Уже три вечори поспiль на зв’язок по скайпу з ними виходив не пан Кравець, загальмований i завжди грубувато-зарозумiлий, а молодик рокiв тридцяти, схожий на неформала: iз сережкою у вусi та з пiдкрученими догори кiнчиками акуратних вусiв.

Його звали Артур. Вiн усмiхався пiд час розмови. Питав, яка погода. Просив сфотографувати чагарники й алеi з рiзних точок, але особливо з боку головного в’iзду на територiю. Казав, що пан Кравець хотiв показати знiмки ландшафтному дизайнеру. Питав, чи бували вони з Інгридою в Москвi. Жартував. І головне: вiн опинявся на зв’язку вiдразу, як тiльки вони запускали скайп. Рiвно о десятiй вечора.

– Мабуть, син, – припустила Інгрида, намазуючи на трохи пiдгорiлий тост арахiсове масло.

Клаудiюс нахилився до лiчильника опалення та спробував опустити в монетоприймач ще один фунт. Монета не ввiйшла. Погляд Клаудiюса опустився на наклейку збоку металевоi коробки.

– О! Тут е телефон фiрми обслуговування! – з полегшенням промовив вiн i повернувся за столик.

Фiрма, яка обслуговувала лiчильник, вiдгукнулася швидко, i вже за кiлька годин iз бiлого «форда-фiести», що зупинився перед ворiтьми, вилiз хлопець рокiв двадцяти в синьому комбiнезонi з пластиковою валiзкою.

– А чого у вас так жарко? – здивувався вiн, увiйшовши в будиночок.

Одразу ж завернув на кухню, сiв до коробки лiчильника, виклав iнструменти та маленький ключик.

Здивований Клаудiюс подивився на кiмнатний градусник, що висiв на кухоннiй стiнi, – 20 градусiв за Цельсiем. Пiднявся нагору.

– Уявляеш, вiн заявив, що у нас спекотно! – сказав вiн Інгридi, котра застеляла лiжко.

– Це, мабуть, порiвняно з вулицею, – дiвчина кинула погляд на вiкно, за яким сяяло сонце.

На продив сухий день немов кликав на прогулянку.

Клаудiюс повернувся на кухню. Бiчна стiнка коробки лiчильника була знята. На пiдлозi бiля нiг майстра стояла коробка-скарбничка, i окремо на пiдлозi валявся з десяток однофунтових монет. А майстер тим часом вставляв всередину лiчильника iншу, порожню скарбничку.

– Забилася! – зауважив вiн, озирнувшись на Клаудiюса.