На нашем сайте вы можете читать онлайн «Шенгенська історія. Литовський роман». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Шенгенська історія. Литовський роман

Автор
Дата выхода
29 мая 2018
Краткое содержание книги Шенгенська історія. Литовський роман, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Шенгенська історія. Литовський роман. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Андрей Курков) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…
Шенгенська історія. Литовський роман читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Шенгенська історія. Литовський роман без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– З Лондона, – гордо сказав Андрюс i тут же пошепки додав: – Вашi доньки!
– Вони в Лондонi? – засмутилася iменинниця Івонн.
Андрюс заперечливо похитав головою i показав поглядом на дверi. Потiм, озирнувшись на все ще сплячу сусiдку Івонн по палатi, зашепотiв:
– Даруйте, я не знаю, як вас розсмiшити… Я завжди смiшу тiльки дiтей!
Прошепотiв i тут же про це пошкодував, позаяк погляд iменинницi миттево став серйозним i вимогливим.
– А як ви смiшите дiтей? – пошепки спитала вона, пiдперши рукою голову та встромивши лiкоть у подушку.
– Ну, показую iм рiзне.
– А ви хiба не знаете, що коли людинi виповнюеться вiсiмдесят, то ii емоцiйне сприйняття свiту вiдповiдае сприйняттю свiту п’ятирiчноi дитини? Що ви показуете п’ятирiчним? – спитала вона i знову всмiхнулася.
Андрюс розслабився. З почуттям гумору в iменинницi явно було все гаразд.
Вiн присiв навпочiпки, нахилив голову, пiднiс тремтливi кулачки до рота i затремтiв усiм тiлом.
– Наляканий iжачок? – спробувала вгадати iменинниця.
Андрюс кивнув.
Івонн залилася безгучним смiхом. Потiм попросила покликати своiх доньок.
Андрюс iз полегшенням прочинив дверi в палату. Жiнки зайшли.
– Зачекайте в коридорi, – дружньо попросила його дама в шубцi.
Вона вийшла до нього через кiлька хвилин.
– Дуже дякую, – сказала i простягла двадцять евро. – У неi чудовий настрiй!
– А чим вона хворiе? – з ввiчливостi запитав Андрюс, ховаючи грошi в кишеню куртки.
– Рак, – не прибираючи посмiшки з обличчя, вiдповiла дама.
Вона кивнула Андрюсовi ще раз, тепер уже прощаючись. І повернулася в палату.
Вийшовши з арки, юнак знову вперся поглядом у червоний, освiтлений трьома настiнними лiхтарями фасад кафе. Але вулицю переходити не став. Повернув лiворуч i пiшов до метро.
Роздiл 35. Пiенагалiс. Неподалiк вiд Анiкщяя
– Немае нiчого дурнiшого, нiж сидiти i чекати смертi! – Рената важко зiтхнула, повернувшись на свою половину вiд дiда Йонаса.
Ось уже майже тиждень минув вiд дня смертi пса Барсаса. Старий Йонас за цей тиждень постарiв, як за цiлий рiк. Його рухи стали млявими i непевними. Плечi з прямих i могутнiх перетворилися на похилi, з’явилася сутулiсть, вiн став при ходьбi нахилятися вперед, немов нiс на спинi важкий мiшок iз борошном.
– Ти ж сам казав, що Йонаси не вмирають! – iз розпачем заявила йому прямо в очi внучка, котра зайшла перевiрити, снiдав вiн чи нi.









