Шенгенська історія. Литовський роман

 – Литовцi iншi, вони порад не дають i нiкого перевчити не намагаються.

– А ви звiдки так багато про литовцiв i бiлорусiв знаете?

Жiнка замислилася. Подивилася на сина – той знову водив олiвцем, як ножем, по паперi, намагаючись не вискакувати лiнiею з уже багаторазово наведених кiл iз грубими рiзнокольоровими краями.

Молоду жiнку з кiскою звали Агнешкою. Жила вона прямо над кав’ярнею на другому поверсi, i тому майже щодня спускалася сюди посидiти i послухати гамiр життя. Пiсля недовгоi паузи зiзналася, що про литовцiв тiльки чула, але нiчого точного про них не знае, позаяк в iхньому селi литовцiв немае i ранiше не було.

Чула тiльки, що колись давно два литовцi десь недалеко звiдси з неба на землю впали та розбилися на смерть. Було це якоiсь ночi минулого столiття. А ось бiлорусiв бачила чимало, бачила i росiян iз украiнцями, i навiть одного iспанця, у котрого машина якраз поруч iз iхнiм селом поламалася i тому довелося йому три днi у них жити.

Сiпнувся Кукутiс, почувши про двох литовцiв, котрi впали з неба.

Згадав ту нiч, коли вони до Каунаса не долетiли. Згадав, як сам iз десятками тисяч iнших чекав iх iз ранку на Каунаському летовищi. Але бiльше згадувати не став. Вiдволiкся.

Дружина бармена зайшла в кав’ярню в синiй довгiй сукнi зi зав’язаним поверх сукнi бiлим фартухом. У руках несла тацю з великою глиняною мискою, над якою здiймалася пара. Галас розмов у кав’ярнi стих, всi на неi глядiли, як вона до Кукутiса пiдходила, як перед ним миску ставила i нiж iз виделкою, загорнутi в паперову серветку, клала.

На круглому обличчi молодицi свiтилася така свiжа посмiшка, яку Кукутiс ранiше на старовинних рекламних листiвках рiзних готелiв бачив.

– Смачного! – видихнула оксамитово дружина бармена i тут же вiдiйшла, не обертаючись до гостя спиною, до дверей.

Приголомшливо соковитий запах свiжозапеченоi рульки наполегливо кликав Кукутiса опустити погляд вниз, на миску. Але вiн витримав випробування запахом свинячоi нiжки й опустив свiй погляд на iжу, тiльки коли дружина господаря кнайпи кивнула на прощання та вийшла.

Свиняча нiжка з рум’яною скоринкою лежала на боцi в оточеннi печеноi картоплi та печеного пастернаку, додаючи солодкостi i в так багатий аромат цiеi панськоi страви.

Кукутiс зазвичай не звертав особливоi уваги на iжу, та цього разу пожвавився, пiдбадьорився в очiкуваннi трапези. Краем вуха почув, як малюк за столом перестав водити олiвцем по паперi.