Шенгенська історія. Литовський роман

Озирнулася на всi боки й Андрюс раптом вiдчув, як вона зупинила на ньому свiй погляд. Хлопець стояв за три кроки.

Вона пiдiйшла i спитала щось французькою.

– Pas Fran?ais, – завчено повторив Андрюс свою унiверсальну вiдповiдь на будь-яке питання, поставлене йому французькою.

Вона показала жестом, що просить цигарку.

Вiн похитав головою.

Роздiл 22. Десь мiж Згожельцем i Герлiцем

До кордону з Нiмеччиною залишалося двадцять два кiлометри. На машинi – хвилин двадцять, не бiльше. Яскраве блакитне небо завдяки особливiй, кришталевiй прозоростi промерзлого повiтря вiдбивалося в снiгу, як у люстерку.

Затишний дерев’яний зруб автобусноi зупинки захищав вiд холодного вiтру. Кукутiса сюди пiдвiз мiсцевий лiсник, старий добродiй, на доглянутому зеленому «полонезi». Спочатку вiн хотiв висадити мандрiвника бiля повороту до свого лiсництва, але вже в дорозi сказав: «Нi, висаджу тебе за лiсом!» І провiз Кукутiса зайвий десяток кiлометрiв. Ближче до нiмцiв. Туди, де замiсть лiсу починалося нескiнченне заснiжене поле.

Сонце тiльки-тiльки пiднялося в зенiт. Кукутiс дивився на його бiле холодне кружальце. Дивився i подумки прощався з Польщею, такою зрозумiлою та знайомою! Ось вийде вiн зараз до дороги, стане на узбiччi i, може, вiдразу, а може, через пiвгодини, пiдбере його якась машина i повезе далi. Вiдвезе туди, де вже не так легко знайти випадковий нiчлiг, туди, де люди менше зiтхають про минуле та менше розповiдають про себе, про своi бiди та радощi.

А до вечора ще далеко було.

До сутiнкiв – години з чотири, а до теперiшнього вечора, який позiхати змушуе, й усi сiм-вiсiм. Може, тому Кукутiс i не квапився, сховавшись вiд холодного вiтру в дерев’яному зрубi автобусноi зупинки.

Дорогою повз зруб-зупинку поiхали в бiк Нiмеччини вiдразу десять фур iз однаковим коричневим ведмедем, намальованим на борту у кожноi. Поiхали, пiднявши за собою снiгову поземку, яка шлейфом за останньою машиною навздогiн помчала. І настала тиша i нерухомiсть. Тривала вона кiлька хвилин i змусила Кукутiса вийти зi свого сховку i на дорогу в бiк Литви поглянути.

А там – порожня дорога. Подивився тодi Кукутiс у бiк Нiмеччини: i там порожньо! Здивувався i подумав про рiвновагу. Про рiвновагу руху машин i людей. Коли ця рiвновага iснуе, то все в свiтi гаразд. Приiжджають сто машин iз Нiмеччини до Польщi i сто машин iз Польщi до Нiмеччини, приходить литовський Кукутiс у польське село, а якийсь польський Кукутiс опиняеться випадково на литовському хуторi.