На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
За ним знялись богданiвцi.
Я бiг невеличкою вуличкою попiд дерева. Перед собою бачив двох: один зiрвався, покинувши крiс, а другий вхопив бомбу. Щойно вiн замахнувся рукою, як похилився взад: бомба з дренькотом розскочилась, розпанахавши йому внутренностi. Не пам’ятаю, чи вистрiлив я. Встиг лише присiсти за деревом, зiгнувшись вiд вибуху. Вмить, зiрвався й несвiдомо побiг. Та в кiлькох кроках вiдчув гаряч. По тiлi ринула кров. Зупинився, – що таке? Кров сочила й змочувала одежу, а лiве плече терпко щемiло: бомбою шкрябнуло.
А в мiстi творилося таке, чого в практицi вiйськовiй ще не бачив. З диявольським жахом гналося все свiдоме й несвiдоме: вози, тачанки, гармати, авта, конi, люди. Наскакували одно на одне, перекидались, запружували шлях, мiшалось живе з мертвим. І все летiло, де дiру бачило, без упину, схаменiння, як вiд смертельноi прокази…
А коли б не спохватились вчасно?! Хряснуло б тисячi людей, добра…
Другого дня ховали 16 жертв.
Ми рушили далi на Киiв. Я перебував при лiкарнi. Хотiлось бути з боевиками. На столицю ж iдем. Спiшили, радiли…
Але надii нашi вiтер злощасний по степах розвiяв. Не дала химерна доля спочити в рiднiй столицi. Замiсть переможних гимнiв, довелось вiдходити перед новим завойовником – захланним Денiкiним. Не хотiлося дробитись на два фронти.
Вони ж клятущi зазiханцi не кидались один на одного, а сунули на нас, на ласий шмат. І бiлий, i червоний гад знав, що без Украiни немощний буде вiн. Отож забули про соцiяльного ворога – i кидалися на нас з обох бокiв. Заслiплений Денiкiн i хату власну на небезпеку залишив: бiльшовики лiзуть на Дон, а вiн драпцi хижi на Украiну простягав. Пiдтриманий Антантою та всiм чорносотенним кублом, кермований вiйськовою стратегiею численноi офiцерськоi зграi – вiн перемагав.
До цього ще бiда. Невдачi фронтовi побiльшували в стократ нашi господарськi недомагання. Настала осiнь, а зброi, одягу нема. Почався тиф, що сатанинською силою косив людей.
Скосив вiн i мене. Десь у районi Вапнярки я занемiг. Був час поспiшного вiдходу. Знесилений увечерi в селянськiй хатi, я ранком звестися не мiг, а другого дня втратив пам’ять.
Аж за мiсяць, знемощiлий вiд зворотного тифу, добрався я до рiдного села.





