На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
II У ПОВСТАНЧОМУ ОГНІ
Початок 1920 року. Армiя розбита, територiя захоплена. Безсило впали нашi святi пориви.
А влада рад вбивалася в силу, справляючи весiлля перемоги, очищуючи кордони.
Блукаю по мiстi, з болем аналiзуючи все, що твориться.
Мiтинги. Лунае украiнська мова, про Украiну, про украiнський люд-селянство. Фiгурують боротьбiсти[4 - Украiнськi комунiсти – нацiоналiсти, органiзованi в УКП(б) – украiнську комунiстичну партiю боротьбiстiв.], розпинаються за червону Украiну, за единий шлях – з бiльшовиками.
Сумно. Думки тьмаряться. Невже правдивий украiнець може подати руку червоному загарбниковi? Чи не повторюються часи Богдана? Намагаються збагнути.
– Чи й справдi боротьбiсти зiйшлися з московськими комунiстами? – зустрiчаю свою людину – Пiдгайця Петра.
– Правда й не дивна, – розсудливо вiдповiдае.
– Та ж це прийдiте поклонiмось перед самодержавцями новими! – гарячусь.
– Помиляешся: боротьбiсти – твердi i вiрнi украiнцi. Вони напомацки не йдуть.
– У чому ж та гарантiя? Не бачу я ii.
– Придивись краще. Маеш: державна мова – наша, в урядах на мiсцях сiдають – нашi, вiйсько, кажуть, теж буде – наше, бо гайдамацькоi частини таки не розформовують; навiть грошiлопатки ходять нашi.
– І це задовольняе? А хто ж писатиме прикази цим нашим? Нашi чи з Москви?
– Ти не базiкай, а тягни до влади наших, та так поволеньки й до Харкова достукаемось, – перебивае Пiдгаець.
– Не вiрю я.
– Чудний ти, невiро. Нiхто тебе не зачепить. Усiм вчорашне прощаеться. Бiльшовики не тi, зрозумiли, що помилялися на Украiнi. Тепер i «Ще не вмерла» дозволяють. Та нам не до фiльозофiй. Ти десь працюеш?
– Нi, щойно прителепавсь.
– Приходь до Фiнвiддiлу, посаду дам. На роботi скорiш розвидниться. Бувай. Спiшу на збори.
І побiг, а я збаламучено дивився йому вслiд.
– Не збагну, – почав, зустрiвшись з другим, з Камiнським.
– Не припускаю, щоб червонi варвари, якi ще вчора з запiненою ненавистю нищили все украiнське, якi лиш за портрет Шевченка до «стенкi» пришпиляли, – щоб сьогоднi так круто курс змiнили. Хiба кiлька десяткiв скапiтульованих боротьбiстiв таку силу мають?
– Не тiльки це, – толкував Камiнський. – Самi бiльшовики набрали води у вуха. Перестали з нацiональним вогнем на Украiнi гратись i поправiли.





