Пекло на землі

Не легко й не всякого «свого» вдавалось навернути на вiрний шлях: було багато перевертнiв, що цуралися духа й мови свого народу, многi заслiпленi великодержавним чванством-панством, не розумiли змiсту величньоi хвилi.

Перешкоджав нам «Союз Русской маладьожi». Рафiнованi напасники, синки вчорашнiх миколаiвських служок, вишколенi в дусi московського цареславного патрiотизму й ненавистi до iнших нацiй, – зняли проти нас травлю.

– «Далой сепаратiстов, мазепiнцев! Далой мужiцкiй язик! На базар з нiм дьоготь продавать», – зустрiчали нас на всяких зiбраннях.

Труднувато було нам – несмiливим i кволо органiзованим селюхам – стояти проти випещених гонорових барчукiв, що форсували вiками упревiлейованою величнiстю та заносились блеском «русской нацii й культури».

Проте, нашi сили щораз мiцнiли i лави прибували. По нашому боцi стали деякi вчителi – украiнцi, директор та панотець Заячкiвський. Ми заговорили про украiнiзацiю школи. З обуренням i свистом зустрiв «Союз Русской маладьожi» нашi домагання.

Та з церковного амвону завоювали масу. Панотець став читати Євангелiе, виголосив украiнською мовою кiлька проповiдей, спiльними силами перекладали з Дiянь апостольських i по черзi, хто мав добрий голос, iмпровiзували украiнського апостола.

Учнiвська маса поставилась до нацiонального питання поважнiше. Обурення великодержавних паничiв притихло. І пiд Рiздво здобули першу в мiстi украiнську школу. Вона стала фортецею украiнства.

Мiсто зайняли бiльшовики. Чули про них, як русотяпiв[2 - Москалiв-шовiнiстiв.

] злiва, що з iншими гаслами зазiхають на нашу незалежнiсть. Аж тут побачили й програму iхню.

Першого вечора розiгнала п’яна банда модну вечiрку в жiночiй гiмназii, побивши учнiв, знасилувавши кiлькох гiмназисток. Другоi ночi зграбували «буржуiв» – видатнiших громадян мiста, кiлькох забили. Третього дня органiзували страшний погром – грабiж.

Ще за дня на головнiй вулицi збирався злочинний елемент. Вiдбувся галасливий мiтiнг iз закликом «бей буржуйов, капiталiстов – кровопiйцев пролетарiата».

Пiд вечiр п’яна салдатня на вулицях кидалась на прохожих з насиллям, з вигуками про «красную ноч над вековiмi угнетателямi устроiть».

А як смеркало, тисячна босячня за проводом красногвардiйцiв з осатанiнням кинулась на склепи. Рубали дверi, трощили засуви. І летiли в дребiззя вiтрини, нищились коштовнi речi в руках озвiрiлоi товпи, за них гризлись, рiзались, стрiлялись. Всю нiч тяглось нечуване в пам’ятi погромництво.