На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
На ранок головна частина мiста виглядала як пiсля жахливоi руiни.
Тремтiло мiсто в бiльшовицьких клiщах. Страшно було пройти: кидались серед дня на кожного, хто хоч будь-чим скидався на буржуя. Бiльмом на оцi був iм жовто-блакитний прапор: за украiнську мову, книжку – до «Смольного» (на розстрiл) тягнули.
Одного вечора влетiло кiлька до нас у школу: саме репетицiя.
«Украйонци, мужiкомони. Рукi вьорх! Где старшiе самостейнiкi?» – закричали з «матюками».
Серед нас «старших» не було. Обнюхали кiмнати, вскочили до церкви: бахнули в один кут в образи Христа, бахнули в другий бiк, у заквiтчаний портрет Шевченка, забрали срiбний хрест та золоту чашу й зникли з лайкою, кивнувши: «Ми вам покажем самостейну Украйону».
Мiсто застигло у терорi, робота в Клюбi припинилась.
Та не надовго. Чутка, що Киiв зайняла Центральна Рада, оживила всiх, стали сходитись до Клюбу.
Одного вечора у Клюбi звiстка: бiльшовики спiшно евакуюються, грабують мешканцiв, церкви. – Не дать – рiшили.
Наспiх зiбралося з пiвсотнi молодi коло касарень Шевченкiвського полку. Перший раз я взяв у руки крiс. Розбились на двi групи – одна до комендатури, а друга – у вiйськовий сад, де розташованi червоногвардiйцi. На певний знак – одночасно налiтати.
Та спiзнились. Комендатура вже була евакуйована, а як пiдходили до саду, вартовий помiтив i дав бiльшовикам знати.
Червонi висипались проти нас. Ми залягли помiж деревами. Тут перший стрiл пустив я у ворога. Сталась безладна перестрiлка; цiляли бiльше навмання, бо темно було.
Не знаючи, яка нас сила, бiльшовики зiрвалися до станцii. Ми за ними. Дорогою переступав я першi ворожi трупи. Втiкли червонi на броневику, обстрiлявши мiсто з гармат.
Наскок наш вдався не цiлком, але молодь пiдбадьорив. З бiльшою енергiею заходились коло самоорганiзацii. Оформили спiлку «Украiнськоi Молодi», послали статути й людей на села, органiзували виiзди з виставами, лекцiями. Почалися в «Клюбi» палкi дискусiйно-науковi реферати про нацiонально-державну iдею.
Скiнчивши середню школу, поiхав я на село. Почав з малого. На весiллi у свояка виголосив нацiоналiстичну промову, зв’язавши щастя молодих зi щастям Украiнськоi Держави:
– Ви, молодята, закладаете власне кубельце. Разом з вами в’е кубельце вся наша нацiя, будуючи свою державу. Їi творцi закликають нарiд до будiвництва. Матимем державу, – житиме в добробутi наш нарiд, щасливi будуть нашi молодята.





