На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Котрийсь прикладом так тарахнув, що й мозок верхом бризнув. Залишилось бранцiв двое. Мiж ними й подiлили 12 крiсiв: Пухляк нiс 5 (свiй чоловiк – на нього милiсть мали), а чекiст 7. Трохи пронiс, застрайкував – нi з мiсця, хоч що хоч.
– Ну, як так, то будь здоров.
– Жаль було, не так його, як кулi, але робити нiчого – спiшили.
– А як же ви iх пiдкузьмили?
– Та це не ми, а Мiхалко.
– Який Мiхалко?
– Ото пiд’iжджаем до Крутих. Дядьки просились вiдпустити; думаем, зайдем i пiшки: вiдпустили. В селi гурт хлопцiв обступив.
– А де ж Мiхалко? – не терпiлось багатьом.
– Не гарячiться. Буде й Мiхалко, по порядку. Забрали ми рушницi. Один парняга й каже: «Може б навiстили голову КНС; у нього в гостях аж два чекiсти, револьверики в них аж виблискують».
– Що ж, – кажу, – ми не гордi, не полiнуемось.
Двох парубкiв провели нас до Покуляка. Щоб не вийшов промах, я кивнув одному викликати голову комiтету незаможних селян.
– Я з ним у спорi, – каже, – не повiрить, пiду Мiхалка приведу.
– Скочив за тин i вернувся з заспаним хлопчиськом.
– Оцей вам викличе.
– Ще краще, думаю. Настроiв хлопчака, i вiн переляканим голоском защебетав пiд вiкном:
– Товариш Вася! – (так величало Покуляка все село).
Ми нащурилися коло дверей. Шарпнуло засув. Напiводягненi чекiсти з хати, а ми iх за горлянку. На вулицi, як слiд, убрали i рушили у Божу путь. Виходимо за село, а з городiв двое, як той Пилип з конопель, плиг. У мене серце затрiпотiло, як свинячий хвостик. Звiв крiс, що за марюка, питаю. А вони:
– Своi, з вами йдемо. А це Дорохтеiв крiс. Вiн не може йти, ногу рве; як загоiться – найде нас.
День починався тихий, ясний.
Прочищали кулемет на цукроварнi «Карла Маркса». Там уже знали, що в околицях з’явилась «банда», i були напоготовi: озброiли всiх комунiстiв та комсомольцiв, поставили на вiйськовий стан сiльську самоохорону, в додаток викликали з району 15 мiлiцiонерiв.
Ми спробували взяти наскоком, та не вдалось: кiннота вiдступила пiд рясним обстрiлом. Тут впала наша перша жертва та двое коней.





