На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Де ступали, там слiди залишали: там зловили ярого комнезамця, тут розстрiляли чекiста, то захопили п’ятьох мiлiцiонерiв, ось «перевiрили» партячейку, а то розпустили волосний з’iзд КНС, чи дали назад селянам продрозверстку[5 - Податок натурою.].
Раз наскочили на засiдання Оксанинського волревкому. Кiнчав засiдання наш штаб у лiску на полянцi. Суддею був загiн. Що бiльшiсть присудила, те й чинили. І вирок був: головi засiдання зняли голову, чужим членам всипали 25 гарячих пунктiв, своiм землякам-членам по 5 тепленьких параграфiв, а секретаревi ствердили дiйснiсть протоколу трьома мокрими шомполами.
Коло Талянок провели «розкулачку». Село вiдмовилось давати розверстку (податок) й побило уповноваженого. З округи вислали загiн. Вiн кiлька днiв погосподарював i вiз до мiста 12 пiдвiд пшеницi, сала, одягу та 15 арештованих селян. Ми настигли вчасно.
– Стiй, хлопцi! Тут треба розiбратись, щоб совiсть була чиста, – спинив я. – Украiнцi, п’ять крокiв праворуч кроком руш!
Вийшло 8.
– Малувато. Мобiлiзованi, три кроки лiворуч.
Вийшли всi.
– А хто ж ваш старший, комiсар? – питаю.
– У нас равноправiе, – обзиваеться один з мобiлiзованих.
– Себто всi однаково село душите? Виходить, що й дяка всiм одна?
– Чого ж панькатися з ними, – сердилися нашi, – раз отряд по кере та бебе[6 - Загiн по боротьбi з контрреволюцiею й бандитизмом.
– Нас силою забрали, – виправдувався хтось з украiнцiв.
– Хто ж ти й звiдки?
– Сiрецький, з Соколiвки селянин.
Зробили уважну чистку. Я був за прокуратора: випитував кожного, переглянув документи, переслухав арештованих дядькiв, хто як хазяйнував на селi, й виносив присуд: 5 послали до Адама, 13 пустили на всi вiтри, а 6 пристало до нас; чотири з них були добрими вояками, а два (мiж ними i Сiрецький) втiкли тiеi ж ночi.
Вдало вивязались ми, ускочивши в пастку двох бiльшовицьких частин, що переходили з Вранглiвського фронту на Польський. Вивiдавши, де хто стоiть, вдосвiта нацькували пса на пса.





