На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ізложiте всьо чiстосердечно.
Ошпарив вiн мене. Невже все знають?! Хiба ж помилують? Чи не признався, бува, Матвiй? Не може бути…
І брехав, зразу плутано, а далi виправлявся в льогiцi. Слiдчий глипав, мiнив лице, то подивлявся, то недовiрливо крутив головою.
– Пачему ви не явiлiсь по амнiстii, как бандiтскiй афiцер? – запитав раптово.
– Я офiцером нiколи не був.
– А в банде Дерещука разве не афiцерскую роль iсполнялi? – заграв ехидно.
– У якого Дерещука? – багатозначно й смiливо заперечив я, зрозумiвши, що слiдчий бере лише на здогад, а фактiв напевно не мае.
– Что ви?! – скептично блиснув жовтими зубами. – Не знаете банди Дерещука!?
– І в очi не бачив, – побожився.
– Напрасно ви скриваете. У нас есть документальнi данние, что ви работалi в банде отамана Дерещука атветственним старшиной.
– А я вам живих свiдкiв дам, що в бандi Дерещука й ногою не був.
– Єто ваше последнее слово?
– Інакше я не можу нiчого сказати.
– Жаль, – понизив слiдчий тон i нiби справдi з жалем продовжав: – прiйдьотся вас…
У дверях з’явився Тимошко.
– О, а мiй землячок чого тут? – здивувався вiн, немов давно мене не бачив.
– Єто твой?.. Плохiе у тебя землячкi. Прiходiтся арестов…
– Арештувати? За що? – виявив Тимошко ще бiльший, вдало роблений, подив. – Товариш Дворянiнов, на мiнутку…
Вони пiшли на мiнутку, а я з годину чекав на коридорi. Вiхрем снували думки, аж пiдносили на лавi. Одна шептала: зривайся, дверi вiдкритi, коло ворiт сторожi нема… А друга, розважнiша, перебивала iй: будь терпеливий.
І виник в уявi льох Чрезвичайки, брудний, холодний… А проти нього воля, село, життя… Зiрвався, узяв за клямку, вiдхилив… i…
– Зайди, – покликав Тимошко.
Заходжу.
– Вот что, гражданiн Юрченко. Прiнiмая во внiманiе, что ви началi полезную саветскую работу, пока вас отпускаю. Дайте пiдпiску о неразглашенii нашiх разгаворов.
Пiдписуюсь.
– Всякая полезная работа будет запiсана на ваш счот. Ви свабодни.
Як помилуваний смертник з мiсця вiшалницi, так бiг я з будинку ГПУ.
Зворохобила мене ця вiзита. Рахунки, видно, не покiнченi – треба зiйти з очей. Добився в Тимошка командировки вiд КНС i поiхав до Киiва в ІНО (iнститут народньоi освiти); вив’язався з iспитiв i зарахували студентом II курсу.
Гiрка тодi була радянська наука, а ще гiрше студентське життя.





