На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Аж стало ясно…
У момент найбiльшого розгону працi й авторитету, коли, здавалось, я був найчервонiший, покликали мене до ГПУ. Слiдчий напав на мене так, нiби я пiйманий учора в лiсi.
– Товариш слiдчий! За кого ви мене вважаете? Мене приймають до партii…
– Да ето ми увiдiм. За старие грешкi сперва нужно расплатiтся.
– Якi грiшки, товаришу? Не берiть на бога. Я ляканий уже не раз…
– В Петлюри ви служiлi?
– Про це мене вже третiй раз питають. Подивiться в справи, там вiдповiдь занотована.
– Меня ви не учiте, а отвечайте, в какiх бандах принiмалi участiе?
– Нiчого я про це не знаю i прошу тону не повищати.
– А Сiрецькаво знаете? – кинув слiдчий злобно.
– Не чув такого i не знаю, – вiдповiдаю байдужно.
– Зато он вас прекрасно знает!
– Ну й що з того? Хай знае. Мало хто мене не знае.
– А вот что, – встав слiдчий, стукнувши рукою в теку. – За вамi непрiятное прошлое. Частiчно оно устарело, частiчно ви ево iскупiлi большой актiвностью. Ви далжни сделать кое-что лiчно для нас…
І витяг список.
– Вот вам людi. О нiх ви далжни давать нам еженедельние сводкi: кто онi, iх прошлое, где, с кем бивают, пастарайтесь пазнакомiться с нiмi лiчно. Как ето делать – учiть вас не нада. Тепер ви работаете в округе, общенiе с людьмi iмеете i прi желанii сделаете много. Ваша клiчка будет «Франц». Єслi кто абратiтся к вам лiчно с етiм iменем, давайте ему свабодно всякiя iнформацii i надлежащую помощ – ето будет наш челавек. Прiзиваю вас к работе. Чем больше сделаете, тем скорее палучiте партбiлет.
Повний обурення вийшов я зi списком 34 чоловiкiв. Глянув – пiзнав серед них 9 прiзвищ знайомих УHP i всяких старшин. Щож це? Сексотом роблять? Мало iм чесноi моеi працi? Лякають i укоськують… Продай людей i купиш партбiлет? Нi, дякую… А що ж це за Сiрецький? Сi…ре…ць…к…
І пригадав: був у Грушiвському районi на двотижневику ОСО Авiохему[17 - Общество содействiя обороне страни, авiяцii та хемii.]. На райконференцii, в президii, сидiв поруч мене чолов’яга. Довго й пильно вiн придивлявся, а врештi пiдсiв.
У мене на лицi бризнув вогонь i кров.





