Пекло на землі

І виходить, що «одержавшi ваш обiжнiк, прапонуется» – навчився всякий радянський дiловод, а украiнськоi розмови нiде в установi не почуеш. Вся кумедiя зводиться на те, щоб лише 1-шу категорiю дiстати.

Лiтом 1929 року перевiряли стан украiнiзацii всiх окружних установ. Прийшла черга до ГПУ. З трьох членiв комiсii фахiвцiв пiшов я один з iнспектором полiтосвiти; останнi боялись iти в таку установу. З 43 агентiв ГПУ лише один умiв сяк-так по-украiнськи розмовляти, а в письмi кожного на сто слiв 60 – 50 ошибок.

Влiпили iм 26 з III категорiею, а то значить, що за директивою уряду звiльняються з посади.

Другого дня секретар ГПУ питае телефоном:

– Ну, как там результати вчерашней праверкi?

– Плохо, очень плохо, хуже всех, – вiдповiдае з жалем iнспектор полiтосвiти.

– Да не может бить. У нас все iсключiтельно пiшут по етому украiнскому. Ти, слушай, устрой там как-нiбудь. Єто безобразiе…

– Да што ж устроiш? Саставiлi протокол i в окркомiсiю атаслалi… Неудобна. Я здесь не адiн… спецiялiст бил… Он определял…

– Так ето тот спецiялiст? А что он за супчiк?

– Член камiсii, преподаватель украiнскаво язика.

– Преподаватель?! Петлюровец, сукiн син. Аткуда он мог етому сабачему язику научiтса? Только будучi в петлюровцях. Попадьотся он нам… Ми ево не так праверiм…

Інспектор передав менi цю розмову жартом, але пiзнiше вона набрала дуже серiозного значiння…

Настала осiнь 1929 року.

Ця осiнь – незвичайний етап в «iсторii соцiялiстичного будiвництва» та в долi украiнських мас пiд бiльшовiею.

Хто знав, чи з будь-яких джерел склав собi уяву про радянщину до цього злопам’ятного часу, той категорично й грубо помиляеться, малюючи стан сьогоднiшньоi бiльшовii фарбами – фактами недавнього минулого.

Ця злощасна осiнь кардинально перевернула радянщину. Ця пацифiкацiйна осiнь оголила економiчно село, стероризувала його морально. Ця жахлива осiнь сплила в рiках крови, сповнилася тисячами безневинних жертв, омита морем слiз матернiх – дiточих.

Ця «крiвава осiнь» увiйшла в iсторiю як варварсько-дикий правунок[31 - Правування, урядування.] захланноi комунарii, незнаний в пам’ятi цивiлiзованого людства.

У бiльшовикiв вона означала: «виконати п’ятилiтку в чотири роки», змiцнити «соцiялiстичнi фортецi», злiквiдувати «останки дрiбновласництва». Во iм’я цього проголошено крутий перелiм в полiтицi, небувалий ще в практицi «мирного соцiялiстичного будiвництва».