На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Скоро й смутного не буде: все на соцiялiзм пiде. Хiба за вами, чорти рогатi, щось з’iси. Життя не стало. У вас у вухах трахкае iндустрiялiзацiя, вируе жир, а ми слiпнем вiд нужди…
Зговоритись з дядьком «по-доброму» не можна було. Заходжу до сiльради:
– Председатель, негайно сход, – наказую.
– В якiй справi? Позавчора був сход, – невдоволено дивиться на мене голова.
– Привiз гостинця. Прочитайте. – І виклав обiжника: на Косарiвку накладено 4000 пудiв хлiбозаготiвки.
Голова пробiг очима й за голову вхопився.
– Чи показилися?! Що вони роблять? Це ж страшне… Тиждень тому витаскав 1500 пудiв обкладання, позавчора одержав приписа на 3000 пудiв контракцii, ось лежить на 5000 облiгацiй… Ну, посудiть самi, ви чоловiк, здаеться, з наших, чи можуть сiльськi злиднi таке витримати? Звiдкiль його брати? Нi… Не хочу головувати. Не можу бути здирщиком. Кiнець, – i з серцем стукнув об стiл.
– Не хвилюйтесь, товаришу, й скликайте сход, – не хотiв я пiддаватись його настрою.
– Ну да, вам байдуже, ви свое знаете.
– Слухайте, друже, – взяв лагiдно його за плече. – Я все добре розумiю, але вже пiзнiй час. Потiм поговорим, а зараз скликайте сход.
– Що ж? Я скличу, але навряд щось вийде…
Голова не помилився. Сход так-сяк стягнули десь коло 11 години вечора. Сам голова бiгав з палицею попiд хати та «штрафом» лякав. Прийшов кожен з лайкою, лютий за дванадцятьох чортiв: Тут удосвiта до роботи, аж мамочко, а його – сукиного сина зi сходом судомить.
Пiзно почали. Не скiнчив я своеi короткоi розмови, ледве вимовив тихо я й мягко цифру 4000, як заля заревла в сто голосiв.
– Що за здирство, за грабiж?!
– Доки це буде?
– Що воно, по десять разiв у нас родить?
– Який чорт не приiде, та й дай i дай…
– Душiть нас зразу, коли пiшло на те.
– Ведiть усiх до ГПУ, куди дванадцятьох позавчора забрали, однаково життя нема.
– Але чи бачив свiт коли таке?
– Не дамо, нi фунта не дамо, годi. Скiльки не дай – все мало. Нехай з нас шкуру луплять, все одно пропадати.
– Товаришi селяни, – намагався я втихомирити. – Ви ж знаете, в якому станi республiка.





