На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Хтось за нього натякливо запитував:
– З речами?
– Нет, не надо. А впрочем берi.
Загiпнотизована камера вiд дверей пересуваеться до вiкна. Найменшi ближче, найвищi далi, – щоб конвой не побачив та цеглиною не почастував, i щоб усiм було видно, – повезуть, чи поведуть, зв’язаних густо, чи рiдко i взагалi скiльки вiдправлять «на лоно Авраамове».
З тим самим гуком пролiтае «ворон», але побачити рiдко коли вдаеться, бо лиш одно вiконце ззаду, де сидить «конвоiр».
Аж другого дня весь корпус таемничо-похоронним тоном передае з камери до камери, що вчора чотирьох взяли на шльопку (на розстрiл).
Куди iх беруть, що з ними роблять, де дiвають – таемниця гробова, недосяжна для нас. Догадувалися лише, а дехто з конспiративних товарисько-щирих визнань знайомих через iнших «знайомих» (агентiв ГПУ) розказуе:
В одному з будинкiв ГПУ е камiнний льох, де вiдбуваеться остання розправа над контрреволюцiею. Є також стала посада ката, що виконуе присуди смерти. Привезену жертву кат бере на свiй «апарат» i, за завданням чекiстiв-операторiв – слiдчих, вiдбирае передсмертну сповiдь у смертника та не лише за своi «прегрешенiя», а й за тих, хто ще живий сидить у Допрi чи може «помилково» гуляе на волi.
Якi методи сповiди чекiстського ката в такому мiсцi та ще в таку хвилину, це може уявити тiльки буйна фантазiя, озброена всебiчним знанням жахливоi чрезвичайськоi дiйсности.
Не всякий, правда, «вороном» катаеться. Багатьом «на лоно Авраамове» доводиться пiшки чимчикувати.
Це тi, що сидять у «камерi смертникiв», засудженi виiзною сесiею.
Цим сердегам доля судила тяжчу, довшу смерть. Мучать iх на допитах, вимотують нерви на «процесах», томлять у камерах i тiльки по 3 – 4 мiсяцях, коли душа вже нежива, – вбивають тiло.
Ледянi iскри пронизували, коли пiд час прогульки проходив повз грати «камери смертникiв» та крадькома зиркав на блiдо-матовi обличчя, погаслi очi, благаючi чогось незнаного…
Ще болючiше ставало, коли було думати хто вони, за що iх нищать?..
Тiльки за те, що були добрi господарi, любили землю, село, все добре, свiтле в ньому…
Смертникiв не пускають на прогульки, забороняють повз них проходити, будь що передавати, не дають нiяких листiв, газети, – вони для свiта не iснують.
Доводилось бачити жахливi картини прощання батька-смертника з жiнкою, дiтьми, матiр’ю. Хiба придавивши в собi почування людини, забувши, що ти е живе творiння, – можна спокiйно споглядати на сцени останнiх побачень живих людей з завтрашнiм мерцем.





