Енеїда

Але ви що за люди, прийшли iз якого

370 Краю? Куди вам дорога?» На цi запитання герой наш

Вiдповiдае, зiтхнувши, а мова з дна серця виходить:

«О богине, коли б розповiв я з самого початку

Й час якби в тебе знайшовся нещасть наших слухати повiсть,

Скоро б i день закiнчив, Олiмп зачиняючи, Веспер.

375 Ще як по рiзних морях ми пливли з стародавньоi Троi, —

Може, й до ваших ушей тоi Троi iм'я досягнуло, —

Аж до лiвiйського берега буря страшна нас загнала.

Я – той побожний Еней, що пенатiв вiд ворога вирвав;

На кораблi iх везу, i до зiр моя слава сягае.

380 Я батькiвщини шукаю, Італii, роду шукаю,

Що вiд Юпiтера вийшов найвищого. Сiв я на двадцять

Суден на морi фрiгiйському. Мати богиня вказала

Шлях, i я долi послухав. З ним сiм лиш зосталось, розбитих

Евром i морем. І от, сiромаха, чужинцем блукаю

385 Я у пустинi лiвiйськiй, з Європи i з Азii гнаний».

Довше жалiв не знесла цих Венера i так перебила:

«Хто б ти не був, я не вiрю, щоб ти проти волi безсмертних

Дихав повiтрям оцим життедайним, якщо у тiрiйське

Мiсто прийшов.

390 Прямо iди. Я вiщую тобi, що повернуться друзi;

Флот врятувався, змiнивсь Аквiлон i привiв його в пристань,

Тож ворожити на птицях батьки недарма мене вчили.

Лебедiв, глянь там, дванадцять веселим ключем надлiтае.

Їх то, як раннi тумани iз неба ясного опали,

395 Птах наполохав Юпiтерiв;[21 - …птах… Юпiтерiв… – орел.

Вже осiдають на землю або на осiлих, здаеться,

Дивляться зверху. То як, повернувшися, крилами мають

Шумно i небо кругом облiтають, спiваючи пiсню,

Так твоi судна i молодь уже десь на пристанi, може,

400 Чи паруси розпустивши на вiтрi, прямують до неi;

Ти лише йди i скеровуй свiй крок, куди шлях твiй провадить».

Мовила i вiдвернулась; i шия сяйнула рожева,

Коси божистi у неi на тiм i якийсь божественний

Видали запах, одiння опало до стiп, i богиня

405 В свiтлостi повнiй з'явилась.

Вслiд iй, що в далеч зникала, такими озвався словами:

«Нащо так часто й жорстоко обманюеш сина пустими

Цими примарами? Чом це рукою твоiх доторкнутись

Рук я не можу, нi слова почуть, нi до тебе промовить?»

410 Так нарiкае й до мурiв прямуе.