Енеїда

]

Музо, про всi тi причини згадай нам, чию вiн образив

Волю божисту i що так царицю богiв осмутило,

10 Що навiть мужа такого побожного змусила стiльки

Витерпiть бiд i пригод; чи такi вже боги невблаганнi?

Мiсто старинне було, Карфаген,[4 - Карфаген заснували фiнiкiйськi колонiсти з мiста Тiра в IX ст. до н. е. (814 р.). Отже, зiставлення часу падiння Троi, яке мало мiсце в кiнцi XII ст., з заснуванням Карфагена – явний анахронiзм.] поселенцi сiрiйськi

Там оселились, далеко навпроти Італii й гирла

Тiбру; було воно повне багатств i до бою завзяте.

15 Мiсто те, кажуть, Юнона найбiльше з усiх полюбила,

Бiльше нiж Самос. Тут зброя ii, тут ii колiсниця,

Тут, якщо доля дозволить, i влада над свiтом найвища

Мае постати, – вона i тодi вже про це турбувалась.

Чула, одначе, нащадки такi iз троянськоi кровi

20 Вийдуть, що вирвуть колись iз корiнням твердинi тiрiйськi,[5 - Натяк на зруйнування Карфагена римлянами в 146 р.

Вийде й народ вiдтiля, цар могутнiй, в боях переможець,

Лiвii всiй на загибель: цю нитку вже випряли парки.

З острахом, щоб не збулось це, Сатурнiя ще й пригадала

Давню вiйну, що вела бiля Троi за любих аргейцiв.[6 - За грекiв. Юнона була на боцi грекiв пiд час Троянськоi вiйни. В «Енеiдi» вона далi переслiдуе троянцiв.]

25 Ще не затерлись-бо в пам'ятi й гнiву причини, жорстокий

Бiль не ущух, у серцi десь тлiли й про присуд Парiсiв[7 - Троянський царевич Парiс присудив яблуко краси Венерi, через що викликав гнiв Юнони i Мiнерви, якi претендували на титул найкрасивiшоi богинi.

Згадка, i жаль за зневагу краси; й те ненависне плем'я,

Й шана, яку Ганiмед тепер мае.[8 - Предок Енея Ганiмед був поставлений виночерпiем богiв замiсть дочки Юнони – Геби.] За все це горiла

Гнiвом важким до троянцiв, що скрiзь iх морями носило,

30 Тих, що данайцi iще не добили й Ахiлл невблаганний

Не докiнчив.

Роки ще, долею гнанi, вони десь морями блукали.

Стiльки зусиль було треба, щоб римський народ утворити!

Ледве земля сiкулiйська з очей у них зникнути встигла[9 - Свою розповiдь починае Вергiлiй не вiд падiння Троi, а з часу, коли троянцi на сьомому роцi блукання наближалися до Італii. Попереднi подii викладенi в II i III книгах у розповiдi Енея.