Енеїда

Назвою втiшений люд закликаю, щоб щиро любив вiн

Вогнища цi i щоб замок високий над мiстом поставив.

135 Майже всi судна були вже на березi в мiсцi сухому,

Молодь женилась i бралась до працi на новому полi;

Я iм закони давав i оселi. Аж раптом дихнуло

Гниллю повiтря, зловiйна зараза народу дiткнулась,

Поле й сади навiстила пора смертоносна. Однi вже

140 З милим життям розстаються, а других з нiг валить хвороба.

Тут iще Сирiус ниви почав неродючi палити:

Зела горiли й засiв, який знидiв, не дав з чого жити.

Знов до оракула Феба в Ортiгii батько по морю

Каже пливти нам i ласки просити, коли вже, нарештi,

145 Буде кiнець цiй недолi, де скаже шукати розради

Нашому горю, куди повернути на шлях нам накаже.

Нiч вже настала, i сон огорнув на землi всi iстоти,

Як показалися перед моiми очима священнi

Божi подоби й пенати з'явились фрiгiйськi, яких я

150 Винiс iз Троi, з вогненного моря, як мiсто горiло.

Добре у снi пiзнавав я iх, бо у вiдчиненi вiкна

Повного мiсяця сяйво широким лилося потоком.

Так говорили вони i словами журбу розганяли:

«Те, що сказав би самому тобi Аполлон, якби сам ти

155 Помандрував до Ортiгii, тут вiн вiщуе, i нас вiн

Шле до порогiв твоiх. Із тобою ми йшли крiзь пожежу

Троi в боях, крiзь розбурхане море плили кораблями —

Й внукiв твоiх аж до зiр зведемо, володiння всесвiтне

Мiсту дамо;[61 - Римовi.] приготуй для могутнiх i мури могутнi;

160 І не лякайся ти труднощiв довгих у втечi й мандрiвцi.

Треба оселю змiнити. Не цi береги тобi радив

І не на Критi звелiв Аполлон оселитись делiйський.

Є-бо краiна, що назву Гесперii мае вiд грекiв,

Древня краiна, у зброi могутня й родючiстю славна.

165 Там енотрiйцi ранiше жили, а тепер, повiдають,

Землю ту iх поколiння назвало Італiя йменням,

Провiдника свого. Наша земля це, i звiдти походить

Батько Дардан та Іас, а вiд нього й весь рiд наш.[62 - Дардан та Іас народилися в Італii, в Етрурii, i переселилися до Малоi Азii, до Троади.

Й весело батьку старому слова передай цi незмiннi:

170 Хай вiн шукае Корiта й авзонських земель, бо Юпiтер

Не дозволяе тобi оселитись в краiнi дiктейськiй».[63 - Краiна дiктейська – Крит.]

Вражений цими словами й видiнням богiв, я зiрвався

Зараз з постелi, бо був це не сон, але справдi вiч-на-вiч

Бачив я iх, на iх головах бачив вiнки я, дивився

175 Їм ув обличчя; по цiлому тiлi пiт лився холодний.