Енеїда

]

Давню i духа великого мужнiсть розбуджуе знову?»

Довго вона голосила i слiз безустаннi потоки

345 Марно лила, аж поки iз мурiв твердинi мiськоi

Вийшов герой, син Прiама Гелен, i з ним почет численний;

Втiшився дуже, пiзнавши своiх, i веде iх до себе,

Розповiдае й, що слово, то сльози нестриманi ронить.

Йду й невеличку я Трою знаходжу, Пергам, що на справжнiй

350 Мае скидатися, висхлий потiк, теж названий Ксантом;

Браму я Скайську пiзнав i пороги ii обiймаю.

Вже-бо i тевкри у дружньому мiстi усi розгостились.

Цар iх приймае в просторих пiдсiннях. А серед подвiр'я

Вакховi в жертву приносили вина, столи заставляли

355 Посудом з золота, чашi з вином з рук до рук подавали.

Днина минае одна за одною, а вiтер в дорогу

Кличе, i Австер напнув паруси. Отож я звертаюсь

До вiщуна[72 - …до вiщуна… – до Гелена.] й промовляю до нього такими словами:

«Троi потомку, божий провiснику, що розумiеш

360 Фебову волю з тринiжкiв i лаврiв кларiйських, iз зiрок,

З голосу птиць, iз iх лету швидкого, ану ж поясни нам, —

Божа-бо воля менi указала цей шлях як щасливий,

Знаками всi богове менi повелiли своiми

Прямо в Італiю iхать за щастям, у землi далекi.

365 Гарпiя тiльки одна Келайна вiщуе велике

Лихо нечуване, гнiв проклятущий i голод поганий, —

Що ж тут – питаю – почати, щоб лиха позбутись? Яким же

Чином я зможу цей труд побороти?» Гелен у вiдвiтi

В жертву приносить волiв, iз обрядами згiдно, i просить

370 Божого миру, й здiймае вiнець з голови пресвятоi,

Й взявши за руку мене, веде до твоiх же порогiв,

Фебе, збентеженим близькiстю бога, – й як жрець провiщае

З уст божественних до мене: «Послухай, сину богинi,

(Бо ж, очевидно, сили небеснi ведуть тебе морем,

375 Владар богiв таку тобi жеребом витягнув долю

І встановив цей порядок), лиш дещо тобi розкажу я

З довгоi дii, щоб ти почувавсь безпечнiше, як будеш

Їхать по водах гостинних, щоб в пристань авзонську заiхав.

Бiльше Геленовi знати заказують парки, й Юнона,

380 Донька Сатурна, пророчити не дозволяе.

Знай, що Італiю ту, про яку ти гадаеш, що дуже

Близько вона, i не знаючи, в пристань сусiдню бажаеш

В'iхати звiдси, ii вiддiляють далекi краiни

Й довге, далеке i непрохiдне бездорiжжя. Ще доки

385 В'iдеш, то прийдеться в водах Трiнакрii вигнути весла,

Суднами хвилi помiрять авзонськi, й озера пiдземнi

Бачити, й острiв Кiркеi еейськоi, поки ти зможеш

Мiсто звести у безпечнiй краiнi.