Енеїда

Гей, краще для тебе, коли поза Пахiн,

За трiнакрiйський, об'iдеш i зробиш далеку дорогу,

430 Нiж тiльки раз лише глянеш на Сцiллу-потвору в печерi

Дикiй, послухаеш раз лиш, як виють собаками скелi.

Ще одно знай: якщо в ворожбита Гелена е розум,

Є лише вiра якась у вiщання його i як правду

В серце йому прищепив Аполлон, одного лиш прошу я,

435 Запам'ятай собi, сину богинi, одне це пророцтво

Передусiм i, прошу я й благаю, зваж добре на нього:

Ти молитвами Юнону благай, премогутню царицю,

Їй i обiти вiд щирого серця складай, ii, сильну,

В жертвах благальних ущедрюй дарами, бо так лише зможеш,

440 Врештi, усе побороти й, лишивши Трiнакрiю, в'iхать

В край iталiйський.

І до Кумейського города вступиш, над води пророчi,

І до Аверну, лiсами сповитого шумними, – стрiнеш

Там ворожбитку,[75 - Ворожбитка – Сiвiлла.] що в шалi, з глибокоi скельноi прiрви

445 Долю вiщуе й на листi записуе знаки й iмення.

Так, записавши на листi, вiщання цi дiва складае

Вряд i лишае закритi в печерi.

Кожне на мiсцi своему в порядку. Та щойно завiса

Трохи повернеться в дверях, i подув легенький повiе,

450 Й нiжнi листочки iз мiсць iх зворушить, вона вже не хоче

В летi легкiм iх ловити в печерi просторiй, щоб скласти

Знов до ладу. Із жалем вiдходять нi з чим вiд Сiвiлли.

Там не пожалуй ти часу й затримайсь, хоча товариство

Наглити буде тебе i самi вже вiтрила тягтимуть

455 В море широке, бо iх наповнятиме вiтер попутний;

Конче зайди до вiщунки й проси вiщування у неi.

Хай лиш сама вона зволить вiдкрити уста i вiщуе.

Скаже вона тобi все про народи Італii й вiйни

Тi, що чекають, i скаже, яку небезпеку як можна

460 Витримать чи оминути, й щасливу дорогу у неi

Випросить можна. Ось маеш, що вiльно було нам казати.

Йди ж i дiлами до зiр пiднеси тепер Трою могутню».

Дружнiми все це до них ворожбит промовляе устами,

Й зносить велить iм iз золота цiннi й важкi подарунки

465 Й з костi рiзьбленi слоновоi, й дно корабля заповняти.

От почали звiдусiль вони зносити срiбний великий

Посуд, купелi додонськi i плетенi втрое кольчуги

З золота, й шапку шолома блискучу, i китицi буйнi —

Неоптолема це зброя. Були i для батька дарунки.

470 Коней додав вiн iще з вiзниками.

Також доповнив гребцiв i зброю для друзiв достачив.

Флот у дорогу тим часом Анхiс наказав лаштувати,

Щоб не утратити вiтру, такого потрiбного суднам.