Енеїда

І жорстокi вiки злагiднiють, скiнчаться Вiйни.

І Вiрнiсть поштива, i Веста, й Квiрiн з своiм братом

Ремом закони встановлять. Залiзними скобами мiцно

Замкненi будуть жахливi ворота Вiйни, а за ними[18 - Вiдчиненi дверi храму Януса показували, що римська держава веде вiйну, зачиненi – що мирний час.]

295 Сяде Шаленiсть ворожа на зброi страшнiй, в неi руки

Скутi в сто ретязiв мiдних i паща ревтиме кривава».

Так промовляе i сина шле Майi[19 - …сина шле Майi… – тобто бога Меркурiя, вiсника богiв.

Й замки новi карфагенськi вiдкрились для тевкрiв гостинно,

В край щоб впустити iх не боронила Дiдона, яка ще

300 Долi не знае. Меркурiй негайно злетiв у повiтря,

Крильми веслуючи, й швидко з'явився в Лiвiйськiй краiнi.

Виконав зразу ж наказ. І послухали бога пунiйцi,

Дикiсть сердець злагiднiла. Цариця сама, в тiй же хвилi,

В серцi своему ласкавiсть до тевкрiв вiдчула й прихильнiсть.

305 Ночi тiеi побожний Еней роздумував довго;

Й тiльки-но день благодiйний настав, як вiн вирiшив вийти,

Щоб дослiдити незнанi мiсця узбережжя, де вiтром

Загнанi вийшли вони, – хто живе тут – чи люди, чи звiрi,

Пустку-бо бачить навколо, щоб друзям мiг все розказати.

310 Флот заховав пiд склепiнням лiсiв, де скелi звисають,

В пiтьмi гiллястих дерев, в iх зловiснiй тiнi його скривши.

Сам же, Ахата лише за товариша взявши й два списи

В руку, пiшов, тiльки леза широкi залiзнi блищали.

Як переходив вiн гай, перейшла йому мати дорогу;

315 Так виглядала з лиця i одiння, так зброю тримала,

Нiбито дiвчина з Спарти або Гарпалiка фракiйська,

Що в перегони iз Гебром швидким виступае на конях.

Так, як це роблять мисливцi, повiсила лук через плечi

Зручний i коси на вiтер пустила.

320 Так пов'язала вузлом, що аж видно колiно, i перша:

«Гей, юнаки, – до них мовить, – скажiть, чи не бачили часом

Тут однiеi з мого товариства, яка випадково

З сагайдаком через плечi пройшла тут, – з плямистоi рисi

Шкура на нiй, – може, з криком погналась за спiненим вепром?»

325 Так Венера сказала.