Енеїда

250 Ми ж, твое плем'я, що хочеш в палати небеснi забрати,

Всi кораблi погубивши, – нечувано! – з гнiву одноi

Гинемо, i до земель iталiйських впустить нас не хочуть.

Дяка така за побожнiсть? Чи так ти нам берло вертаеш?»

Батько богiв i людей на слова цi всмiхнувся до неi —

255 Усмiшка та i прояснюе небо, й вгамовуе бурi —

Доньку цiлуе привiтно i так промовляе до неi:

«Ти, Кiтерее, не бiйся, бо доля твого поколiння

Буде незмiнна: ще мiсто побачиш i мури лавiнськi,

Що обiцяв я, й прославиш великого духом Енея,

260 В небо до зiр його вiзьмеш; моi постанови незмiннi.

Вiн то – скажу тобi це, щоб журба твого серця не гризла,

Все те точнiше розкрию й завiсу здiйму я iз долi —

Вiн то вестиме в Італii вiйни великi, народи

Буйнi розгромить, закони мужам дасть i мури поставить, —

265 Поки три рази в латинян царем його лiто зустрiне

І завiтае тричi зима до побитих рутулiв.

Потiм Асканiй, хлопчина, що нинi Іулом зоветься, —

Іл називався вiн, поки стояла Ілiйська держава[14 - Троя, яка мала ще iншу назву – Ілiон.

Тридцять довжезних кругiв часових, що iх мiсяцем мiрять,

270 Владою сповнить своею й з Лавiнiя берло державне

Перенесе, i могутнiстю мурiв змiцнить Альба-Лонгу.

Тричi по сто лiт там влада державна належати буде

Племенi Гектора, поки аж Ілiя, славна цариця

Й жриця, вiд Марса вагiтна, потомкiв-близнят не породить.

275 Потiм вже Ромул, вовчицi-живительки жовтим кожухом

Вигрiтий, далi продовжить цей рiд; це ж вiн мавортiйськi

Мури збудуе i римлян назве iм'ям своiм власним.

Їм не кладу я границь, не значу я часу iх владанню;

Владу даю iм без меж. Та ще навiть злостива Юнона,

270 Та, що i море, i небо, i землю наповнюе жахом,

Змiнить на краще свiй задум, сприятиме спiльно зi мною

Римлянам, цiлого свiту владикам, народовi в тогах.[15 - Тога – нацiональний одяг римлян.]

Так призволяю я: по очисних п'ятирiччях численних

Прийде той час, коли рiд Ассарака i Фтiю, й Мiкени

285 Славнi у рабство повергне i владу свою установить

Над переможеним Аргосом.

Цезар[16 - Цезар – тут Октавiан Август, усиновлений Гаем Юлiем Цезарем.] народиться; дасть океан вiн межею державi,

Славi дасть межами зорi; вiн сам, по Іулi великiм,

Юлiй iм'я успадкуе. Колись його в щастi на небi

290 Будеш приймати з трофеями Сходу.[17 - Поет мае на увазi перемоги Октавiана над египетською царицею Клеопатрою.] Обiти складати

Будуть йому.