Фінансист

– Але ж iхнiй будинок набагато кращий за наш, хоча Ковпервуд усього лише твiй агент!

– Ковпервуди! Ковпервуди! Чути про них не хочу! Я не збираюся вчитися в Ковпервудiв! Нехай у них бозна-який прекрасний будинок! Менi що до того? Мiй будинок – це мiй дiм! Я хочу жити тут! Я занадто довго жив у цьому будинку, щоб раптом нi сiло нi впало з’iжджати звiдси! Якщо тобi тут не подобаеться – ти прекрасно знаеш, що я тебе не затримуватиму! Переiжджай куди завгодно! А я звiдси не рушу!

Коли в родинi вiдбувалися такi сварки, що розгоралися через усiлякi дрiбницi, Батлер мав звичку загрозливо розмахувати руками пiд самим носом у дружини й дiтей.

– Ну вже будь упевнений, я скоро виберуся звiдси! – вiдповiла Ейлiн. – Дякувати Господу, менi не доведеться тут вiк звiкувати!

В ii уявi промайнули прекрасна вiтальня, бiблiотека i будуари в будинках Ковпервудiв – оздоблення яких, за словами Анни, вже скоро мало завершитися. А який у Ковпервудiв чарiвний трикутний рояль, оздоблений золотом i покритий рожевим i блакитним лаком! Чому б iм не придбати таких же прекрасних речей? Вони, напевно, у десятеро багатшi.

Але ii батько, якого вона любила всiм серцем, був людиною старого гарту. Правильно кажуть про нього люди – неотесаний iрландець-пiдрядник. Нiякоi користi вiд його багатства! Оце й дратувало Ейлiн: чом би йому не бути багатим i водночас – сучасним i витонченим? Тодi вони могли б… Ах, який сенс засмучуватися! Поки вона залежить вiд батька i матерi, ii життя буде йти як ведеться. Залишаеться лише чекати. Виходом зi становища було б замiжжя – якась добра партiя. Але за кого ж iй вийти замiж?

– Ну, я гадаю, на сьогоднi суперечок досить, – примирливо зауважила мiсiс Батлер, незворушна i терпляча, як сама доля. Вона добре знала, що саме засмучуе Ейлiн.

– Але чому б нам не придбати хороший будинок? – торочила свое донька.

– Або хоча б переробити цей, – пiдказала Нора й собi.

– Тсс! Помовч! На все свiй час, – вiдповiла мiсiс Батлер Норi.

– От побачиш, колись ми так i зробимо. А тепер бiжи та хутко сiдай за уроки. Досить теревенити!

Нора встала i вийшла з кiмнати. Ейлiн вмовкла. Їi батечко – просто нестерпний. Та все ж вiн бувае такий славний… Вона надула губки, щоб змусити його пошкодувати про своi слова.

– Ну, годi, – сказав Батлер, коли всi вийшли з-за столу; вiн розумiв, що дочка сердита на нього i що ii потрiбно чимось задобрити.