Фінансист

– Я дотримуюся такоi ж думки, та й чую те саме зусiбiч.

Пiсля того як молодий Ковпервуд пiшов, мiстер Тай зайнявся iншим клiентом, але раз у раз згадував юнака, який вразив його глибиною i грунтовнiстю своiх мiркувань про фiнансовi справи.

«Якщо цей молодик захотиться змiнити мiсце, я запропоную йому працювати у мене», – вирiшив вiн.

І одного разу сказав Френку:

– Ви не хотiли б спробувати своi сили у бiржовiй справi? У мене саме звiльнилося мiсце.

– Із задоволенням, – посмiхаючись вiдповiв Ковпервуд, вочевидь, задоволений.

– Я й сам збирався просити вас про це.

– Ну що ж, якщо ви зважитеся перейти до мене – мiсце за вами. Приступайте, коли вам буде завгодно.

– Я повинен завчасно попередити своiх господарiв, – зауважив Френк. – Ви не могли б почекати тижнiв зо два?

– Ясна рiч. Жодного поспiху. Залагоджуйте всi своi справи. Я зовсiм не хочу ставити Вотерменiв у скрутне становище.

Лише через два тижнi Френк розпрощався з компанiею Вотерменiв; його цiкавили, але нiтрохи не п’янили перспективи, що вiдкривалися перед ним.

Мiстер Джордж Вотермен дуже засмутився, а у мiстера Генрi ця звiстка викликала неабияку досаду.

– А я ж-бо думав, що вам у нас подобаеться, – скрушно зiтхнув вiн, коли Ковпервуд повiдомив йому про свое рiшення. – Можливо, ви невдоволенi платнею?

– Нi, мiстере Вотермен, я просто хочу зайнятися бiржовою справою.

– Он як? Шкода, дуже шкода. Але не хочу вас вiдмовляти, якщо це на шкоду вашим планам. Вам виднiше.

Хоча ми з Джорджем збиралися за деякий час запропонувати вам стати нашим компаньйоном. А ви раптом, нi сiло нi впало, зiрвалися з мiсця – i до побачення. Адже в нашiй справi, чорт забирай, можна заробити добрячi грошi.

– Я знаю, – з посмiшкою вiдповiв Ковпервуд, – але воно менi не до душi. У мене iншi плани. Я не збираюся присвячувати себе хлiбно-комiсiйнiй справi.

Мiстер Генрi Вотермен нiяк не мiг второпати, чому Френка не цiкавить ця галузь, хоча вiн так очевидно досяг успiху в нiй.

До того ж вiн побоювався, аби те, що молодий чоловiк iде вiд них, не зашкодило справам фiрми.

Незабаром Ковпервуд прийшов до висновку, що нова робота йому куди бiльше до смаку – вона i легша, i вигiднiша. Почати хоча би з того, що фiрма «Тай i Ко» мiстилася в красивому зеленувато-сiрому кам’яному будинку (номер шiстдесят шiсть по вулицi Третiй, яка в тi часи, та ще й через багато рокiв по тому була центром мiсцевого фiнансового свiту).