Фінансист

– Який же тобi зробити рiздвяний подарунок, Марджi? – запитав вiн, цiлуючи ii в напiвтемному передпокоi. – Я отримав сьогоднi п’ятсот доларiв.

Їй ледве сповнилося п’ятнадцять рокiв, i нi хитрощiв, анi корисливостi в нiй ще не було.

– Ах, що ти. Менi нiчого не потрiбно.

– Не потрiбно? – повторив вiн, пригортаючи ii до себе i цiлуючи у вуста.

Як добре прокладати собi шлях у цьому свiтi i насолоджуватися усiма радощами життя!

5

У жовтнi наступного року – мiсяцiв через шiсть пiсля того, як йому минуло вiсiмнадцять, – Френк, остаточно переконавшись, що хлiбно-комiсiйна справа (наскiльки вiн мiг судити про неi по компанii Вотерменiв) – не його покликання, вирiшив пiти з цiеi фiрми i поступити на службу в банкiрську контору «Тай i Ко».

З мiстером Таем Френк познайомився як агент «Вотермена i Ко» за зовнiшнiми операцiями, i той вiдразу ж зацiкавився молодим чоловiком.

– Ну, як справи у ваших господарiв? – iнодi добродушно питав вiн.

Або пiдморгував:

– Ну що, зростае ваш вексельний портфель?

Тривожний час, пережитий краiною, непомiрно роздутий випуск цiнних паперiв, пропаганда проти рабовласництва i все iнше змушували людей тривожитися за майбутне.

І Таю – вiн сам не мiг би пояснити, чому, – здавалося, що з цим юнаком варто було поговорити на актуальнi теми. Хоч вiк його начебто не такий, щоб у всьому цьому розбиратися, а все-таки хлопець тямить.

– Дякую вам, мiстере Тай, у нас справи йдуть непогано, – зазвичай вiдповiдав йому Ковпервуд.

– Ось побачите, – якось вранцi сказав Тай Френку, – якщо ця пропаганда проти рабства не припиниться, ми ще сьорбнемо лиха.

Саме в цей час невiльник, що належав одному приiжджому кубинцевi, був вiдiбраний у господаря i вiдпущений на волю (бо за законами Пенсильванii будь-який негр, який опинився на територii штату, хоча б навiть проiздом, отримував свободу). Випадок цей викликав велике сум’яття. Кiлька людей були заарештованi, газети пiдняли жахливий галас.

– Нiколи не повiрю, що Пiвдень терпiтиме такий стан речей.

В нашу справу це вносить сум’яття i, треба думати, в iншi галузi теж. Згадайте мое слово: ми дограемося до вiдокремлення Пiвденних штатiв.

Мiстер Тай вимовив цю сентенцiю з ледь помiтним iрландським акцентом.

– Так, до того йде, – спокiйно вiдказав Ковпервуд. – І нiчого тут не вдiеш. Негри, звичайно, не вартi всiх цих збурень, але агiтацiя на iхню користь триватиме. Чим же ще займатися совiсливим людям? А нашiй торгiвлi з Пiвднем це неабияк шкодить.