Фінансист

– Та я вас бiльше не хочу знати! Якщо ви негайно не вiдпустите мене, ноги вашоi тут бiльше не буде. Пустiть!

– Я вiдпущу вас, люба моя… Я сам вiднесу вас униз… – бурмотiв вiн, притискаючи ii до грудей i вкриваючи ii обличчя поцiлунками.

Вiн був страшенно збуджений i схвильований.

Незважаючи на те, що Лiлiан продовжувала вириватися i протестувати, вiн ухопив ii, принiс до вiтальнi i сiв у величезне крiсло, як i ранiше, мiцно пригортаючи ii.

– Ах… – зiтхнула вона, зрозумiвши, що вiн не вiдпустить ii, i безсило опустила на його плече голову.

Потiм, угледiвши на обличчi Френка тверду рiшучiсть i раптом вiдчувши всю його притягальну силу, вона посмiхнулася. – Ну от, скажiмо, я вийду за вас замiж… – втомлено протягла вона, – як я поясню свiй учинок? Що скаже ваш батько, ваша мати?

– Вам нiчого пояснювати не доведеться. Це зроблю я. І хвилюватися нiчого. Моi рiднi нiчого не скажуть.

– А моя сiм’я? – зiщулившись, сказала вона.

– Яке кому дiло? Я одружуся не з вашою сiм’ею, а з вами.

Ми з вами обое матерiально незалежнi.

Вона стала висувати новi заперечення, але Френк вiдповiдав на них зливою поцiлункiв. Його пестощам не можна було не пiдкоритися. Мiстер Семпл нiколи не був таким палким. Френк пробудив у нiй почуття, яких вона ранiше не знала. Їй було тривожно i нiяково.

– Отже, через мiсяць ми одружимося? – радiсно уточнив вiн, коли вона замовкла.

– Нi! Нi! – схвильовано вигукнула Лiлiан. – Що за наполегливiсть! Не будемо про це…

– Чи не все ’дно – коли? Рано чи пiзно ти станеш моею дружиною.

Френк уже думав про те, якою чарiвною вона виглядатиме в iншiй, новiй обстановцi (нi вона, нi його родина не вмiють жити по-справжньому).

– Але аж нiяк не через мiсяць! Треба зачекати… Я вийду за вас, коли ви переконаетеся, що справдi цього хочете…

Френк мiцно пригорнув ii.

– Я доведу тобi це, – прошепотiв вiн.

– Припинiть… Ви робите менi боляче…

– Ну, то коли ж? За два мiсяцi?

– Нi-нi!

– А через три?

– Можливо…

– Тодi – жодних вiдмовок.

Ти будеш моею дружиною.

– Але ти iще зовсiм хлопчик.

– Про це не турбуйся. Ти побачиш, який я хлопчик.

Новий свiт, здавалося, вiдкрився iй, i вона зрозумiла, що нiколи ще не жила по-справжньому. У цiй людинi була така сила! Такi горизонти вiдкривав вiн iй, про якi ii чоловiк не смiв i думати. Попри всю свою юнiсть, вiн був навально-непоборним…

– Гаразд, нехай буде через три мiсяцi, – прошепотiла вона, поки вiн нiжно ii колисав.