Фінансист

Їй подобалися химернi реверанси, яких ii вчили, i вона часто думала про те, як буде вiтати гостей, повернувшись до рiдноi домiвки.

Коли Ейлiн тiльки вступила в життя, всi тонкi вiдмiнностi у становищi окремих верств мiсцевоi громади почали ii хвилювати; вона прагнула, аби батько побудував гарний особняк, на зразок тих, якi вона бачила у iнших, i вiдкрив iй дорогу в суспiльство. Бажання це не збулося, i тодi всi ii помисли звернулися до коштовностей, верхових коней, екiпажiв i, звiсно, на вбрання – все, що вона могла мати натомiсть.

Будинок, у якому вони жили, не дозволяв влаштовувати великi прийоми, i Ейлiн вже у вiсiмнадцять рокiв спiзнала муки враженого самолюбства. Вона жадала iншого життя! Але як iй було здiйснити своi мрii?

Кiмната Ейлiн, повна модних одяганок, красивих дрiбничок, коштовностей (прикрашатись якими iй випадало лише зрiдка), черевичкiв, панчiх, бiлизни i мережив, могла б бути зразком для вивчення слабкостей нетерплячоi i гордовитоi натури.

Ейлiн знала всi марки парфумiв i косметики (хоча остання iй була зовсiм непотрiбна) i щедро скуповувала те й iнше. Акуратнiсть не була ii прикметною рисою, а показну розкiш вона дуже любила. Пишне нагромадження портьер, фiранок, дрiбничок i картин в ii кiмнатi погано поеднувалося з усiм iншим оздобленням будинку.

Ейлiн завжди викликала у Ковпервуда уявлення про незагнуздану норовливу конячку. Вiн нерiдко зустрiчав ii, коли вона ходила з матiр’ю по магазинах або ж каталася з батьком, i його незмiнно смiшив i тiшив знуждений тон, яким вона розмовляла з ним.

– О Господи! Як нудно жити на свiтi! – говорила вона, тодi як насправдi кожна мить життя для неi була сповнена трепетноi радостi. Ковпервуд точно охарактеризував ii духовну сутнiсть: дiвчина, в якiй життя б’е ключем, романтична, захоплена думками про кохання i про все, що несе в собi любов. Коли вiн дивився на неi, йому здавалося, що вiн бачить цiлковиту досконалiсть, яку могла б створити природа, якби спробувала створити щось фiзично iдеальне.

У нього промайнула думка, що незабаром якийсь щасливчик одружиться з нею i забере ii з собою. Але той, кому вона дiстанеться, змушений буде утримувати ii обожнюванням, тонкими лестощами i неослабною увагою.

– Ця маленька нiкчема (менше за все вона була нiкчемою) уявляе собi, що весь свiт в кишенi у ii батька, – зауважила якось Лiлiан в розмовi з чоловiком.