Фінансист

– Послухати ii, то можна подумати, що Батлери ведуть свiй рiд вiд iрландських королiв! А ii удаваний iнтерес до музики i до мистецтва просто смiшний.

– Ну, не будь аж надто сувора до неi! – дипломатично заспокоював ii Ковпервуд (в той час Ейлiн уже дуже подобалася йому). – Вона добре грае, i у неi приемний голос.

– Це так, але справжнього смаку у неi нема. Та й звiдки йому взятися? Досить подивитися на ii батька i матiр!

– Знаеш, я особисто не бачу в нiй нiчого поганого, – стояв на своему Ковпервуд.

– У неi весела вдача, i вона досить вродлива. Звiсно, вона ще зовсiм дитина i трохи пихата, але це у неi минеться. До того ж вона не дурна i енергiйна.

Ейлiн (вiн це знав) була дуже прихильна до нього. Вiн iй подобався. Вона любила грати на роялi i спiвати, буваючи у нього в будинку, причому спiвала лише в його присутностi. Його впевнена, тверда хода, сильне тiло i красива голова – все приваблювало ii. Незважаючи на свою метушливiсть i свiй егоцентризм, вона часом трохи нiяковiла перед ним.

Але зазвичай в його присутностi вона ставала особливо веселою i чарiвною.

Найбезнадiйнiша справа у свiтi – намагатися точно визначити характер людини. Кожна особистiсть – це клубок протирiч, а тим бiльше – особистiсть обдарована.

Тому неможливо вичерпно описати Ейлiн Батлер. Розум у неi, безсумнiвно, був, хоча не вiдшлiфований i наiвний, а також сила характеру, що його трохи приборкували погляди i умовностi сучасного iй суспiльства. Однак часом ота ii вдача проявлялася стихiйно i швидше позитивно, нiж негативно.

Їй щойно виповнилося вiсiмнадцять рокiв, i такiй людинi, як Френк Ковпервуд, вона здавалася чарiвною. Вся ii iстота була перейнята тим, чого вiн ранiше не бачив у жоднiй жiнцi i нiколи вiд жодноi з них свiдомо не вимагав, – жвавiстю i життерадiснiстю. Але жодна дiвчина або жiнка з тих, кого вiн коли-небудь знав, не мала цiеi вродженоi життевоi сили. Їi волосся, рудувато-золотаве – власне, кольору червоного золота з ледь помiтним рудуватим вiдтiнком, – хвилями пiднiмалося над чолом i вузлом спадало на потилицю.

У неi був бездоганноi форми нiс – прямий, з маленькими нiздрями, i очi – великi, з хвилюючим i чуттевим блиском. Ковпервуду подобався цей блакитно-сiрий – ближче до блакитного – вiдтiнок. Їi туалети мимоволi викликали в пам’ятi браслети на зап’ястях, на ногах, сережки та нагруднi чашi одалiсок, хоча нiчого подiбного вона, звiсно, не носила.