Фінансист

Через багато рокiв Ейлiн зiзналася йому, що iз задоволенням пофарбувала б нiгтi i долонi в колiр кармiну. Здорова i сильна, вона завжди цiкавилася, що думають про неi чоловiки, i якою вона видаеться iм у порiвняннi з iншими жiнками.

Роз’iжджати в екiпажах, жити в красивому особняку на Джирард-авеню, бувати в таких будинках, як будинок Ковпервуда, – все це значило для неi дуже багато. Але вже i в тому вiцi вона розумiла, що сенс життя – не лише в цих привiлеях. Живуть же люди, i не маючи iх.

І все ж багатство i перевага над iншими паморочили iй голову.

Сидячи за роялем, катаючись, гуляючи або стоячи перед дзеркалом, вона була сповнена усвiдомлення своеi краси, чарiвностi, усвiдомлення того, що це означае для чоловiкiв, i яку заздрiсть вселяе жiнкам. Часом споглядаючи бiдних, плоскогрудих i некрасивих дiвчат, вона переймалася жалiстю; iнодi в нiй спалахувала незрозумiла неприязнь до якоi-небудь дiвчини або жiнки, що насмiлювалася змагатися з нею красою або становищем у суспiльствi. Траплялося, що дочки iз вiдомих родин, зустрiвшись з Ейлiн у розкiшних магазинах на Честнат-стрит або на прогулянцi в парку, верхи або в екiпажi, задирали носи на доказ того, що вони краще вихованi i що це iм вiдомо. При таких зустрiчах обидвi сторони обмiнювалися нищiвними поглядами. Ейлiн прагнула проникнути у вищий свiт, хоча хлюстуватi молодики з цього кола анiтрохи не приваблювали ii. Вона мрiяла про справжнього чоловiка. Час вiд часу iй траплявся юнак «нiбито вiдповiдний», але зазвичай це були знайомi ii батька, дрiбнi полiтичнi дiячi або члени мiсцевих законодавчих зборiв, що стояли не вище на соцiальнiй драбинi, тому вона швидко втрачала до них будь-який iнтерес, i вони набридали iй. Старий Батлер не знав нiкого зi справдi вишуканого товариства. Але мiстер Ковпервуд… вiн здавався таким вишуканим, сильним i стриманим. Часом, дивлячись на мiсiс Ковпервуд, Ейлiн часто думала, якою, напевно, щасливою е його дружина…

14

Швидке просування Ковпервуда, голови фiрми «Ковпервуд i Ко», що послiдувало за блискучою операцiею з позикою, привело його зрештою до зустрiчi з людиною, котра значно вплинула на його життя в моральному, фiнансовому i в багатьох iнших розумiннях.

Це був Джордж Стiнер, новий мiський скарбник, iграшка в руках iнших, який i став важливою персоною саме через свою слабку волю. До призначення на цю посаду Стiнер працював дрiбним страховим агентом i комiсiонером з продажу нерухомого майна.