Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

– Не знаю, який iз вас злочинець, але письменник iз вас вийшов би дуже хороший.

– Я маю справу тiльки з реальними подiями, – вiдповiв Браун. – Правда, iнодi важче уявити справжню подiю, нiж вигадану.

– Особливо коли це сенсацiйний злочин, – погодився його спiвбесiдник.

– Дрiбний злочин набагато важче уявити, нiж великий, – пояснив священик.

– Не розумiю, – промовив Чейз.

– Маю на увазi пересiчнi злочини, якiсь крадiжки коштовностей, – сказав патер Браун. – Наприклад, смарагдового намиста, або рубiна, або штучних золотих рибок.

Труднощi тут у тому, що потрiбно обмежити, принизити свiй розум. Натхненнi, щирi шарлатани, котрi спекулюють вищими поняттями, не здатнi на такий простий вчинок. Я був упевнений, що пророк не крав рубiна, а принц не крав золотих рибок. А ось людина на зразок Бенкса мiг вкрасти намисто. Для тих, iнших, коштовнiсть – шматок скла, а вони вмiють дивитися крiзь скло. Для вульгарноi ж, дрiбноi людини коштовний камiнь – це ринкова цiннiсть. Отже, вам потрiбно обкраяти свiй розум, стати обмеженим. Це жахливо важко. Та iнодi вам приходять на допомогу якiсь дрiбницi i проливають свiтло на таемницю. Так, наприклад, чоловiк, котрий хвалиться, що вiн «вивiв на чисту воду» професора чорноi та бiлоi магii, або ще якогось жалюгiдного фокусника, – завжди обмежений. Вiн iз того сорту людей, котрi «бачать наскрiзь» нещасного волоцюгу i, розповiдаючи про нього небилицi, остаточно нищать його. Інодi дуже важко влазити в таку шкуру. Й ось, коли я збагнув, що таке обмежений розум, я вже знав, де його шукати. Той, хто намагався викрити пророка, вкрав рубiн. Той, хто знущався над окультними фантазiями своеi сестри, вкрав намисто. Такi люди завжди небайдужi до коштовностей, вони не можуть, як шарлатани з великоi лiтери, пiднятися до презирства до них. Обмеженi, нерозумнi злочинцi завжди раби всiляких умовностей. Через те вони й стають злочинцями. Правда, потрiбно дуже старатися, щоб звести себе до такого низького рiвня. Для того щоб стати рабом умовностей, треба до межi напружувати уяву. Нелегко прагнути паскудноi дрiбнички, як найбiльшого блага. Але це можливо… Ви можете зробити так: уявiть себе спочатку дитиною-ласуном; думайте про те, як хочеться взяти в крамницi якiсь солодощi; про те, що е одна смачна рiч, яка вам особливо до душi. Потiм вiднiмiть вiд усього цього дитячу поезiю; погасiть казковий свiт, що освiтлював у дитячих мрiях цю крамницю, уявiть, що ви добре знаете свiт i ринкову вартiсть ласощiв.