Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

Арлекiн пiдстрибнув до нього i вдарив по касцi, пiанiст заграв «Де ти роздобув такий капелюх?», а вiн тiльки озирався навколо, з приголомшливою майстернiстю зображуючи здивування. Арлекiн пiдстрибнув ще раз i знову вдарив клоуна, а пiанiст зiграв кiлька тактiв iз пiсеньки «А потiм ще раз». Пiсля цього Арлекiн кинувся прямо в обiйми правоохоронця i пiд гул оплескiв повалив його на пiдлогу. Тодi французький комiк i показав свiй знаменитий номер «Мрець на пiдлозi», пам’ять про якого й досi жива в Путнi. Неможливо було повiрити, що це жива людина.

Здоровань Арлекiн розгойдував його, як мiшок, з одного боку в iнший, пiдкидав i крутив, як гумовий кийок. І все це – пiд смiховиннi звуки безглуздих пiсеньок у виконаннi Крука. Коли Арлекiн iз натугою вiдiрвав вiд пiдлоги тiло комiка-констебля, блазень за роялем заграв «Я встав зi сну, менi снилася ти». Коли ж вiн закинув його собi на спину, почулося «З торбою за плечима». А коли, нарештi, Арлекiн iз вельми переконливим стукотом опустив свою ношу на пiдлогу, пiанiст, не тямлячись вiд захоплення, заграв жвавий мотивчик на такi, як вважають досi, слова: «Лист я милiй написав i кинув по дорозi».

Приблизно в той момент, коли божевiлля на iмпровiзованiй сценi досягло апогею, патер Браун зовсiм перестав бачити акторiв, бо прямо перед ним поважний магнат iз Ситi зiп’явся на весь зрiст i почав очманiло нишпорити у себе по кишенях. Потiм вiн схвильовано сiв, все ще мацаючи вмiст, потiм знову встав i вже намiрився переступити через рампу на сцену, однак обмежився тим, що кинув лютий погляд на клоуна за роялем i, не кажучи нi слова, кулею вилетiв iз зали.

Впродовж кiлькох наступних хвилин священик мав повну можливiсть стежити за диким, але не позбавленим певноi витонченостi танцем Арлекiна над артистично бездушним тiлом його ворога. Зi справжнiм, хоча i грубуватим умiнням Арлекiн танцював тепер у розчинених дверях, потiм став йти все далi i далi в глиб саду, наповненого тишею i мiсячним свiтлом. Його нашвидкуруч склеене з паперу вбрання, що надто вже виблискуе у вогнях рампи, ставало чарiвно-срiблястим у мiру того, як вiн вiддалявся, танцюючи в мiсячному сяйвi.

Глядачi з громом оплескiв посхоплювалися i кинулися до сцени, але в цей час патер Браун вiдчув, що хтось торкнувся його рукава i пошепки попросив пройти в кабiнет полковника.

Священик пiшов за слугою зi все зростаючим почуттям неспокою, що аж нiяк не зменшився, коли вiн побачив урочисто-комiчну сцену, увiйшовши до кабiнету.