Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

Полковник Адамс, усе ще одягнений у костюм Панталоне, сидiв, понуро киваючи рогом китового вуса, i в старих його очах був смуток, який мiг б протверезити навiть вакханалiю. Опершись об камiн i важко дихаючи, стояв сер Леопольд Фiшер. Вигляд у нього був переляканий i солiдний.

– Вiдбулася дуже прикра iсторiя, патере Браун, – сказав Адамс. – Рiч у тiм, що дiаманти, якi ми сьогоднi бачили, зникли у мого друга iз задньоi кишенi. А позаяк ви…

– А позаяк я, – повторив священик, чемно всмiхнувшись, – сидiв позад нього…

– Нiчого подiбного, – з притиском сказав полковник Адамс, пильно дивлячись на Фiшера, iз чого можна було виснувати, що щось таке вже було сказано.

 – Я тiльки прошу вас як джентльмена допомогти нам.

– Тобто вивернути своi кишенi, – закiнчив патер Браун i поспiшив це зробити, витягнувши на свiт Божий сiм шилiнгiв, шiсть пенсiв, зворотний квиток до Лондона, маленьке срiбне розп’яття, маленький требник i плитку шоколаду.

Полковник якийсь час мовчки споглядав на нього, а потiм сказав:

– Чесно кажучи, вмiст вашоi голови цiкавить мене набагато бiльше, нiж вмiст ваших кишень.

Адже моя донька – ваша вихованка. Так ось, останнiм часом вона…

Вiн не скiнчив.

– Останнiм часом, – вигукнув поважний Фiшер, – вона вiдчинила дверi батькiвськоi оселi головорiзу-соцiалiсту, i цей жевжик вiдкрито заявляе, що завжди готовий обiкрасти заможну людину. Ось до чого це призвело. Перед вами заможний чоловiк, котрого обiкрали!

– Якщо вас цiкавить вмiст моеi голови, то можу вас iз ним ознайомити, – байдуже сказав патер Браун.

 – Чого воно варте, вирiшувати вам. Ось що я знаходжу в цiй найстарiшiй iз моiх кишень: люди, котрi мають намiр вкрасти дiаманти, не проголошують соцiалiстичних iдей. Швидше, – додав вiн лагiдно, – вони стануть засуджувати соцiалiзм.

Обидва його спiврозмовники миттю перезирнулися, а священик правив далi:

– Бачите, ми знаемо цих людей. Соцiалiст, про котрого мова, так само не здатен вкрасти дiаманти, як i египетську пiрамiду.

Нам зараз слiд зайнятися iншою людиною, незнайомцем. Тим, хто грав роль полiцiянта. Хотiлося б менi знати, де саме вiн перебувае в цю мить.

Панталоне схопився з мiсця i широкими кроками вийшов iз кiмнати. Слiдом за цим подалася iнтерлюдiя, пiд час якоi мiльйонер зиркав на священика, а священик заглядав у свiй требник. Панталоне повернувся i несподiвано запропонував:

– Полiцiянт усе ще лежить на сценi. Завiсу пiдiймали шiсть разiв, а вiн досi лежить.