Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

Вуса були набагато темнiшi за бороду, що надавало чоловiковi дещо театрального вигляду. Одягнений вiн був також вельми мальовничо: бiлий цилiндр, орхiдея на лацканi, жовтий жилет i жовтi рукавички, якими вiн розмахував на ходу. Присутнi в залi почули, як вiн пiдiйшов до входу, i Пол церемонно вiдчинив перед ним дверi.

– Що ж, – промовив принц весело, – як бачиш, я повернувся.

Пол церемонно вклонився i щось тихо вiдповiв. Слiв не було чутно. Потiм дворецький сказав уголос:

– Все готове до вашого прийому.

Принц Сарадайн увiйшов до зали, весело помахуючи жовтими рукавичками. І знову перед ними постало примарне видовище – п’ять принцiв ступили в кiмнату крiзь п’ять дверей.

Шляхтич поклав бiлий цилiндр i жовтi рукавички на стiл i простягнув руку своему гостю.

– Щасливий бачити вас у себе, пане Фламбо, – сказав вiн весело. – Сподiваюся, ви дозволите менi сказати, що я добре знаю вас за чутками.

– Із задоволенням дозволяю, – вiдповiв зi смiхом детектив. – Нiчого не маю проти. Про людей iз бездоганною репутацiею рiдко почуеш щось цiкаве.

Принц кинув на Фламбо пронизливий погляд, однак, збагнувши, що в його вiдповiдi не було жодного натяку, розсмiявся, запропонував усiм сiсти i сiв сам.

– Тут дуже мило, – сказав принц неуважно. – Боюся тiльки, робити тут особливо нема чого. Втiм, риболовля тут хороша.

Якесь дивне, незбагненне вiдчуття змушувало патера Брауна не вiдривати вiд принца напруженого, як у немовляти, погляду. Вiн дивився на сиве, ретельно вкладене волосся, на жовто-бiлi щоки, на струнку, як у фертика, фiгуру.

У всiй його зовнiшностi не було явноi навмисностi, хiба що вiдома пiдкресленiсть, немов у постатi актора, залитiй свiтлом рампи. Несвiдомий iнтерес викликало щось iнше, можливо, сама форма обличчя. Священика мучило невиразне враження, нiби вiн уже десь бачив цього чоловiка ранiше, немов це був старий знайомий, котрий одягнув маскарадний костюм. Тут служитель Церкви згадав про дзеркала, i вирiшив, що це дивне почуття викликано психологiчним ефектом незлiченноi кiлькостi людських масок.

Принц Сарадайн зайнявся своiми гостями з найбiльшою увагою та тактом. Дiзнавшись, що Фламбо любить риболовлю i мрiе якнайшвидше зайнятися нею, вiн провiв його на рiчку i показав найкраще мiсце. Залишивши там Фламбо разом iз його човником, вiн повернувся у власному човнi. Через двадцять хвилин вiн уже сидiв iз патером Брауном у бiблiотецi, з тiею ж чемнiстю поринувши у фiлософськi iнтереси священика.