Украдене щастя (збірник)

украiнськiй (рожаницi, судильницi), i пов’язаний iз мотивом дарування – надiлення людини рiзними талантами, здiбностями тощо.]

Їi стрiчають, щоб по волi

Їй на дорогу дать презент.

І мовила одна: «Душе щаслива,

Даю тобi талант яркий,

Будь сильна ти, i ясна, i мислива,

Твiй ум живий, твiй зiр палкий!»

А друга мовила: «Вiд мене

Прийми багатий скарб чуття,

Бажання правди неструждене,

Бажання вiльного життя.

Фантазiя твоя хай буде многоплодна,

А в серцi твоiм хай горить

Огнем могутнiм гордiсть благородна,

Перед нiким чола щоб не корить».

Та третя, злобная старуха,

Всмiхаючись на тi слова,

На душу своiм духом хуха

І ось що скиглить, мов сова:

«Ай-ай, розщедрились сестрицi!

Ось цяцю винайшли яку!

Добра повнiськi рукавицi

На неi сиплють без лiку.

Та що се, ви якогось Данта[104 - Данте Алiгiерi, Дант (1265—1321) – iталiйський поет i полiтичний дiяч доби Передвiдродження. У Львовi 1913 р. І. Франко видав книгу «Данте Алiгiерi. Характеристика середнiх вiкiв.

Чи Шеллi[106 - Шелл iПерсi-Бiшi (1792—1822) – англiйський поет доби романтизму. Франковi належить незавершений переклад фiлософськоi поеми П.-Б. Шеллi «Цариця Меб». Його уривок опублiковано у збiрцi І. Франка «Думи i пiснi найзнатнiших европейських поетiв» (Львiв, 1879. – С. 27—28).] з неi хочете зробить?

Ну, любоньки, без мене ви не втнете,

Менi ж героiв тих по вуха вже досить!

Чекайте ж, я даруночок iй дам

Такий, що вашi пишнi дари

Їй будуть не коштовний крам,

А гiрш тяжкоi муки й кари.

Іди ж собi, душе, у свою путь, —

Що терням встелена тобi, не розмарином!

А чим тобi на свiтi буть?

Будь русином i хлопським сином!

Талант твiй буде рвать тебе

Мiж люди, в вир життя могучий,

В великих дiл i намiрiв iгрисько,

Та вродження й мiй присуд неминучий

Тебе по пояс загребе

В багно грузьке, в клопотiв муравлисько.

Той зарiд сили, що iскриться в тобi, —

Нi, ти не розiв’еш його як слiд.

Без вправ, без змагань, наче в гробi,

Його задушить твiй нездарний рiд.

Твiй ум хоч буде вiчно рваться

До свiтла, правди i добра,

Та ввiк не здужае добраться

До тоi течii, котра

Його б заплiднила на зрiст,

Йому дала би власний змiст,

Ярку створила б iндивiдуальнiсть,

Дала би форм, думок оригiнальнiсть.