Украдене щастя (збірник)

Зо стола посуду

Зняли, вина в чарки поналивали,

Втишився гомiн зiбраного люду.

Всi наперед порядок тостiв знали

І знали: перший князь промовить мае, —

З цiкавiстю його промови ждали.

Вiн встав i так з усмiшкою мовляе:

«Господу дякувать,

Панство мое,

Що нам пiдскакувать

Ниньки дае.

Що ще нам дихати

Ниньки велiв,

Не в траву пчихати,

Слухать чмелiв.

Але ж бо круто вже

З нами було!

Бачиться, люто все

Пекло гуло!

Бачиться, ушi вже

Чорт наострив,

На нашi душi вже

Мiх свiй розкрив.

Стерпла нам шкура вже,

Кiс слiпив блиск,

Хлопського шнура вже

Чули ми стиск.

В костях зненацька щось

Мерзло й пекло,

Мов там багацько ось

Цiпiв пройшло.

Досi розмислити

Я не зумiв,

Як се ми виштрикли

Чорту з зубiв?

Чи, обчислившися,

Сам змiркував,

Що, поспiшившися,

Страту би мав?

«В пеклi, в огнi? О, нi,

Розхiд оден!

З них на землi менi

Лiпший хосен!

Хай ще побавляться,

Як чия хiть!

Час прийде, ставляться

Всi в мою сiть».

Що, не логiчно б вiн

Се мiркував?

В логiцi вiчно вiн

Сильний бував.

Фрази загальноi

Вiн не признасть,

З стежки реальноi

Збиться не дасть.

Всякi принцiпи

Приймае на смiх:

Хай там дурiпи

Тримаються iх!

Всi iдеали —

Брехня i бридня.

Словом, панове, вiн

Наша рiдня.

Майстер в полiтицi,

В штуцi життя.

Всi нашi свiточi —

Його дитя.

Вiн наш учитель е

З давнiх-давен,

Вiн наш спаситель е,

Вiн джентельмен.

Честь йому перед всiм, —

Се свiжий спорт.

Вгору чарки знесiм:

Хай живе чорт!»

Музики грiм. Панове якось мляво

Всмiхаються, мабуть, iм се не в смак,

Лиш дехто рже: «Г-ге, браво, князю, браво!»

Князь iронiчно глипнув, потiм знак

Рукою дав, музику притишив,

А потiм, знов пiднявшись, мовив так:

«Даруйте, панство, я ще не скiнчив.

Три струни е на моiм iнструментi, —

Сю я, мабуть, зарiзко наточив.

Стрiбуймо другу! Я скiнчу в моментi».

iV

«Панство, даруете,

Що я наплiв!

Бiльше не вчуете

Безбожних слiв.

Геть, мано! Спадь вiд нас!

Є ще в нас честь.

Apage, satanas![121 - Вiдiйди, сатано! (Лат.). – Упоряд.]

Бий тебе хрест!

Ми не соколики,

Дявольський рiд,

Ми е католики

Вiрнi, як дрiт.

Ми не еретики,

Не атеiсти,

Нам для естетики

В пекло не лiзти.

Хоч часом свiчечку

Чорту ткнемо,

Богу ж щонiчечку

По двi жжемо.