Украдене щастя (збірник)

) – давньогрецький фiлософ; учень Платона, вихователь Александра Македонського, засновник перипатетичноi школи (Лiкею).

89

Александр Македонський (Олександр ІІІ Великий) (356—323 до Р. Х.) – цар Македонii, видатний полководець, засновник найбiльшоi iмперii античности. Домашнiм учителем Александра при дворi його батька, царя Фiлiпа II, був Арiстотель. Ймовiрно, що сюжетна основа Франковоi притчi – апофтегма з рукопису Киiвського Михайлiвського монастиря з особистоi бiблiотеки письменника.

90

Джерело твору – «Слово н?коего отца къ сыну» зi староруського «Ізмарагда».

91

Перша притча Христова – евангельська «Притча про сiяча» (Мт. 13. 4—9, 18—23; Мр. 4. 3—20; Лк. 8. 5—15) – безпосередне джерело Франкового твору.

92

Олександер Великий – Див. примiтку до «Притчi про красу». Сюжетна основа «Легенди про вiчне життя», як i «Притчi про красу», – легенда з рукопису Киiвського Михайлiвського монастиря з особистоi бiблiотеки письменника.

93

Роксана – бактрiйська царiвна, яка 327 р.

до Р. Х. стала дружиною Александра Македонського. Вiдома своею жорстокiстю й пiдступнiстю. За ii наказом була вбита ii суперниця Статира.

94

Персеполь i Суза – давньоiранськi мiста, резиденцii перських царiв династii Ахеменiдiв, зокрема Дарiя. Бл. 330 р. до Р. Х. були захопленi, спаленi й зруйнованi вiйськом Александра Македонського.

95

Клiт – командувач кiнноти Александра Македонського, його молочний брат, який урятував царевi життя в битвi при Гранiку (334 р.

до Р. Х.); 328 р. до Р. Х. Александр убив його на бенкетi за вiдмову дотримуватися схiдних церемонiй.

96

Птолемей І Сотер (Рятiвник) (бл. 367/366—283 до Р. Х.) – один з полководцiв Александра Македонського; пiсля його смерти – сатрап (з 323 р.) i цар (з 305 р.) Єгипту.

97

Пропущену в книзi «Давне й нове» строфу вiдновлено за збiркою «Мiй Ізмарагд» (Львiв, 1898. – С. 113).

98

Нiрвана – Див.

примiтку до вiрша «Даремно, пiсне! Щез твiй чар…» iз «Третього жмутка» «Зiв’ялого листя».

99

Олiмп – найвища гора у Фессалii (Грецiя), згiдно з мiтологiчними уявленнями давнiх грекiв – резиденцiя верховних богiв («олiмпiйцiв») на чолi iз Зевсом.

100

Насправдi Александр Македонський раптово помер вiд малярii 13 червня 323 р. до P. X. у Вавилонi, не здiйснивши своiх планiв пiдкорення Аравii та Пiвнiчноi Африки.

101

О.