Украдене щастя (збірник)

 Люнатик – псевдонiм Остапа Луцького (1883— 1941) – украiнського поета, перекладача, лiтературного критика, члена модернiстичного мистецького угруповання «Молода Муза». Пiд цим псевдонiмом О. Луцький видав збiрку пародiй «Без маски: Історiя новiйшоi лiтератури. Причинки – проблеми – дезiдерати» (Коломия, 1903), у якiй умiстив, зокрема, двi не зовсiм коректнi в етичному планi пародii на твори І. Франка: «Іван Храмко» й «Дехто». Другу строфу першоi з цих пародiй Франко поставив за епiграф до своеi поетичноi вiдповiдi молодому лiтераторовi.

Із циклу «Гiмни й пародii»Сiчовий марш

102

Вiрш постав у зв’язку з органiзацiею на початку ХХ ст. в Галичинi й на Буковинi осередкiв спортивно-протипожежного товариства нацiонально-патрiотичного спрямування «С i ч» пiд орудою адвоката й громадсько-полiтичного дiяча Кирила Трильовського (1864— 1941), який 1900 р. заснував перший осередок товариства. 1914 р., з початком І Свiтовоi вiйни, «Сiч» стала головною базою формування Украiнських сiчових стрiльцiв, одним iз фактичних гiмнiв яких був i Франкiв «Сiчовий марш».

103

Три богинi-Долi – образ дiв Долi – сестер (зазвичай трьох або чотирьох), що прирiкають долю новонародженiй дитинi, – поширений у багатьох мiтологiях (давньогрецькi мойри, римськi парки, скандинавськi норни, романськi феi, балтiйськi сестри Декла, Карта i Лайма, давньоруськi роженицi, чи рожаницi, словенськi, сербськi й хорватськi роженицi й суденицi, чеськi, словацькi й лужицькi судицi та судички, болгарськi наречницi й орисницi), у т.

ч. украiнськiй (рожаницi, судильницi), i пов’язаний iз мотивом дарування – надiлення людини рiзними талантами, здiбностями тощо.

104

Данте Алiгiерi, Дант (1265—1321) – iталiйський поет i полiтичний дiяч доби Передвiдродження. У Львовi 1913 р. І. Франко видав книгу «Данте Алiгiерi. Характеристика середнiх вiкiв.

Життя поета i вибiр iз його поезii».

105

Гете Йоган-Вольфганг фон (1749—1832) – нiмецький письменник, мислитель, природодослiдник.

106

Шелл iПерсi-Бiшi (1792—1822) – англiйський поет доби романтизму. Франковi належить незавершений переклад фiлософськоi поеми П.-Б. Шеллi «Цариця Меб». Його уривок опублiковано у збiрцi І. Франка «Думи i пiснi найзнатнiших европейських поетiв» (Львiв, 1879. – С. 27—28).