Украдене щастя (збірник)

26

На двое сотворено Богом вино:

Розумним на радiсть, на згубу дурному;

Багатство – на двое теж дане воно:

На добро милосердним, на згубу скупому.

27

Як вiд лютого татарина,

Що шаблюкою маха,

Всi тiкають безоружнii,

Так тiкай ти вiд грiха.

28

Хто з всiми добрий хоче буть,

Той швидко втратить добрий путь.

Не може при добрi той жить,

Хто хоче злу й добру служить.

Бо хтiвши догодить обом,

Вiн швидко стане зла рабом.

29

Вiд слона на тисяч п’ядей,

Вiд коня на сто тiкай,

Вiд вола на десять п’ядей,

Зла й на очi не видай.

30

Як метiль прошумить,

Так загине за мить

Злий, сльозами людськими годований,

Щезне й слiд весь по нiм…

Але добрий – се дiм,

На скалi вiковiчно будований.

31

Як запорохи чоловiк

Знести не може у очох,

Так гордости в душi людськiй

Не зносить Бог.

32

Хоч би й мертвого мiг гнiвливий воскресить,

То Бог його за гнiв його вiдкине;

В гнiвливе серце помисл злий, як нетля в свiтло, лине, —

Сама згорить, а свiтла не згасить.

33

Хоча б ти i муки тяжкi потерпiв,

А брата свойого не любиш,

То все ж ти на вiчне життя не доспiв,

Лиш дармо дочасне загубиш.

34

Як та опука вiд скали

Вiдскакуе вiдлого,

Так кривда людська все паде

На кривдника самого.

35

Огневi, що лiси палить,

На помiч вiтер ще спiшить,

Та каганець вiн загасить.

Так сильний сильного скрiпля,

Король рятуе короля,

Слабого ж топче i валить.

36

Наче вiз без колiс

Не покотиться до суду,

Так своеi судьби

Не дiйдеш без працi й труду.

37

Молодiсть у бiдностi —

Без мами дитина,

Старiсть у бездiтностi —

То гiрка година.

38

Ти сто людей побив у бою

І тим пишаешся, герою?

Ось сей лиш власну пристрасть поборов,

І над тобою вiн горою.

39

Купа дров i жура —

Що з тих двох тяжче е?

В дровах труп лиш згора,

А в журi все житте.

40

Тi, що крiзь помилки до правди добиваються,

Мудрецями називаються;

А тi, що в своiх помилках угурнi,

То справжнi дурнi.

41

Хто в добрiй вiрi жив, а в злих дiлах,

Той був неначе без очей лице;

Хто в добрiй вiрi жив, а в злих дiлах,

Той воду лив у збан, в якiм розбив денце.

42

Як полоняник, що його в неволю

Ведуть, думками в рiдний кут лiтае,

Так той, що читанням книжок святих занятий,

Все в царствi правди i добра витае.