Холоднеча. Старі майстри

Строкатi фiзiономii процесiй. В охрещених немовлят вигляд якихось недоумкiв. Єпископа зустрiчають загальним вiтальним репетуванням. Насип рябiе кашкетами залiзничникiв, викликаючи смiх чоловiкiв, на яких, окрiм робочих штанiв, нема нiчого. Потяги. Вогнi потягiв. Жуки i хробаки. Духова музика. Потiм велетенськi люди на величезних вулицях: залiзничний ешелон, вiд якого дрижить земля. Мисливцi беруть його з собою. Вiн перераховуе впольованих рябчикiв, сарн, завалених оленiв. Ланi, благороднi оленi, спробуй розрiзни! Велика дичина.

Дрiбна дичина. Снiг, вiн засипав усе. Бажання у вiсiм, бажання в тринадцять. Розчарування, що зрошують наволочки. Потоками слiз безсилля перед незбагненним. Уся немилосерднiсть свiту, що наскочила на нього з шестирiчного вiку.

Мiста, що зляться на своiх вiдкривачiв.

«Дитинство завжди дрiботить поруч, мов якийсь песик, який був колись веселим супутником, а нинi вимагае особливого догляду, i його треба напихати сотнями лiкiв, аби вiн потихеньку не випустив дух». Шлях бiжить уздовж рiчок i не минае ущелин.

Вечiр, якщо йому пiдказати, сконструюе найдорожчу i найхитромудрiшу брехню. Втiм, не вбереже вiд болю й обурення. Затаенi кiшки чорними думками перебiжать комусь дорогу. Мене, як i маляра, кропива затягувала на митi в якусь диявольську розпусту. І я теж кришив страх дробом малини, брусницi. Зграя ворон, блискавично знявшись, вiдкривала лик смертi. Дощ набухав вологою i вiдчаем. Радiсть змотуеться на веретено з вiночкiв щавлю. «Снiг угортав землю, немов дитину». Нi закоханостi, нi нечупарностi, анi жертви. «У класних кiмнатах в'язався ланцюг простих думок, чимраз видовжуючись». Потiм мiськi крамницi iз запахом м'яса. Причiлки i стiни, i нiчого, крiм причiлкiв i стiн, поки знову не вiдкривався вихiд у поля, часто вкрай несподiвано, i так з днини на другу. Коли знову починалися луки; жовтi, зеленi, брунатнi ниви; чорнi лiси. Дитинство: з дерев сиплеться садовина, такоi розкошi не знае жодна iнша пора! Таемниця його дитинства полягала, за його словами, у ньому самому. Вiн рiс, як трава, серед коней, курей, молока i меду. Потiм його знову виривали з цього первозданного стану, приковували до якихось цiлей, яких вiн не бачив. Його планували. Тисячократно множачи можливостi, якi всихали до одного зарюмсаного вечора. До трьох-чотирьох реальних варiантiв. Уже незмiнних. До трьох-чотирьох законiв. Схем. «Як рано можна сконструювати неприязнь. Дитина ще в безсловесному станi прагне осягти все. Але нiчого не осягае».