Сестра Керрі

Що його iще додати? Їй хотiлося якось нагадати про те, як вони затишно iхали в поiздi, але забракло смiливостi. Обмежилася тим, що коротко подякувала за люб’язнiсть. Завагалася: як пiдписатися? Зрештою вона вирiшила обмежитися ввiчливим «з пошаною», але змiнила намiр i пiдписала: «щиро вiддана Вам».

Заклеiла конверт i надписала адресу. Тодi пiшла у вiтальню, де в нiшi стояло ii лiжко. Пiдсунула маленьке крiсло-качалку до прочиненого вiкна, сiла i в мовчазному занiмiннi задивилась на нiчнi вулицi. Нарештi, стомившись вiд усього, мляво схилила голову, вiдчувши, що хоче спати.

Роздяглася i лягла.

Коли прокинулась уранцi, була вже восьма година. Гансон давно пiшов, а сестра сидiла в iдальнi й щось шила. Керрi хутко попорала себе, взялась за снiданок i почала радитись iз Мiннi, куди iй податись у пошуках роботи. Вiдтодi, як Керрi бачила ii востанне, Мiннi дуже змiнилася. Жилава, мiцна двадцятисемилiтня жiнка дивилась на життя очима свого чоловiка. Їi уявлення про обов’язки, тим бiльше про розваги, значно обмеженiшi, нiж колись у юностi, уже склалися раз i назавжди.

Вона покликала сюди Керрi зовсiм не тому, що хотiла мати сестру при собi, – просто знала, що молодшу сестру обтяжуе життя у батькiв. А тут дiвчина зможе знайти роботу, та хоч платитиме iм за харчi. Звичайно по-своему вона радiла приiздовi сестри, але щодо роботи була одностайна з чоловiком. Будь-яка робота годиться, аби платили – хоча б п’ять доларiв на тиждень попервах. Скорше за все, iй доведеться працювати десь на фабрицi.

Влаштуеться на однiй з великих фабрик i вдовольнятиметься цим, аж поки… ну, буде видно. Що саме – цього нiхто поки що не знае. Навряд чи ii ждатиме пiдвищення, та й хтозна, чи вона вийде замiж: життя покаже. Може, станеться якась змiна на краще, i доля таки винагородить Керрi. Адже вона приiхала в мiсто, щоби присвятити себе важкiй працi. З такими сподiваннями дiвчина й вирушила того ранку – в пошуках роботи.

Але спочатку подивимось на те оточення, в яке кинула ii доля.

У 1889 роцi мiсто Чикаго швидко розросталось, i таких вiдважних шукачiв, навiть з-помiж молодих дiвчат, чекала iнодi удача. Слава про численнi новi пiдприемства та про можливiсть швидко розбагатiти поширилась далеко. Мiсто, немов велетенський магнiт, притягувало до себе звiдусiль тих, хто був сповнений надiй. Тут були й тi, хто вже втратив усi сподiвання; чиi справи зазнали краху десь-iнде.

Населення Чикаго виросло до понад пiвмiльйона чоловiк.