Сестра Керрі

Загальне керiвництво i фiнансовi операцii здiйснювали власники – мiстер Фiцджералд i мiстер Мой, – а також касир, який вiдав виручкою.

Герствуд полюбляв походжати туди й сюди баром – у елегантному костюмi, пошитому в найкращого кравця з iмпортного матерiалу, у вишуканому жилетi якого-небудь новiтнього фасону; на пальцi виблискував перстень з солiтером, у галстуку – блакитний дiамант; з масивного золотого ланцюжка звисав оригiнальний брелок i годинник найновiшоi марки з гарним вiзерунком.

Вiн мiг кинути: «Привiт, друже!» комусь iз сотнi акторiв, комерсантiв, полiтичних дiячiв i взагалi вiдомих у мiстi людей. Може, цим почасти пояснювався його успiх. Вiн виробив тонку шкалу приязноi люб’язностi, що починалася сухим «Добридень» – то на адресу усiлякоi дрiбноти: службовцiв, якi одержували п’ятнадцять доларiв на тиждень, але, часто вiдвiдуючи бар, мали честь знати Герствуда, аж до вигуку: «Привiт, друже, як ви почуваетеся?» Так вiн звертався до вiдомих чи багатих осiб, якi його знали i були теж приязнi з ним. Однак iснувала ще одна група вiдвiдувачiв, надто багатих чи уславлених. До цих вiн не насмiлювався звертатись фамiльярно; з ними вiн тримався з професiйним тактом, iз поважною шанобливiстю. Це мало завоювати iхню прихильнiсть, не принижуючи притому його власноi гiдностi. Нарештi, було ще кiлька завсiдникiв, не заможних, але й не бiдних, уже вiдомих, але ще не славетних, з якими Герствуд просто приятелював. 3 цими завсiдниками вiн розмовляв охоче i на серйознi теми. Любив вiн також i розважитися iнодi: вiдвiдував перегони, театри, спортивнi змагання деяких клубiв. Вiн тримав маленький екiпаж; мешкав зi своею родиною в досить ошатному будинку в Пiвнiчному районi, неподалiк Лiнкольн-парку. Коротше кажучи, це був такий собi типовий представник вищих класiв Америки, десь на один щабель нижче за грошових тузiв.

Герствуд ставився до Друе приязно. Йому iмпонувала вiдкрита чепурнiсть молодика.

Хоча Друе був усього лише комiвояжер з невеликим стажем, проте його фiрма «Бартлет, Карiо i К°» була з-помiж числа процвiтаючих. А пiдприемливий Друе встиг себе там добре зарекомендувати. Герствуд був також знайомий з мiстером Карiо, час вiд часу випивав з ним чарку за дружньою бесiдою. Молодому Друе властива була риса, що дуже допомагала в спiлкуваннi, – певне почуття гумору, вiн умiв завжди розповiсти щось цiкаве при нагодi.