Сестра Керрі

З Герствудом вiн вiв розмову про перегони, дiлився своiм досвiдом на любовному фронтi та новинами про торгiвлю в мiстах, де вiн побував, коротше, був приемним спiврозмовником. Сьогоднi вiн був особливо говiркий, бо його звiт фiрма прийняла схвально. Вiн уже пiдiбрав нову партiю зразкiв i намiтив маршрут для новоi пiвторамiсячноi поiздки.

– О, привiт, Чарлi, друже! – привiтався Герствуд, коли Друе десь о восьмiй ввiйшов у зал. – Як справи?

У барi було людно.

Друе щиро посмiхнувся, потиснув Герствуду руку, i вони попрямували до стойки.

– Дякую, непогано.

– Ви вже мiсяця пiвтора у нас не були. Коли повернулись?

– У п’ятницю, – вiдповiв Друе. – Поiздка вдалася.

– Радий за вас. – Чорнi очi Герствуда нiби потеплiли, змiнивши звичайну вiдстороненiсть. – Вам налити? – кивнув буфетниковi у слiпучо-бiлiй куртцi й такому ж галстуку. Той нахилився до стойки.

– Будь ласка, староi перцевоi.

– І менi налий тiеi ж, – додав Герствуд i спитав: – Ви ще довго пробудете тут?

– Тiльки до середи. Їду нинi у Сент-Поль.

– У суботу тут був Джордж Івенс. Здаеться, на тому тижнi вiн бачив вас у Мiлвокi?

– Справдi, я зустрiчав Джорджа. Славний хлопець. Ми з ним чудово провели час.

Буфетник вже поставив перед ними склянки й пляшку. Вони, як зазвичай, налили собi: Друе бiльше половини склянки, а Герствуд – на саме денце, хлюпнувши ще й зельтерськоi.

– А як там Карiо? – спитав Герствуд. – Щось уже тижнiв два я його не бачив тут.

– Старий нездужае, – пояснив Друе. – Мучиться з подагрою!

– Кажуть, вiн добре хапонув грошенят?

– О, чимало! – пiдтвердив Друе.

– У нього, здаеться, лише син?

– Так, i дуже метикований, – усмiхнувся Друе.

– Схоже, вiн не занедбае дiло. Зрештою е й iншi компаньйони.

– Авжеж, i я так думаю.

Герствуд красувався в пiджаку, заклавши великi пальцi в кишенi жилета. Коштовнi перснi вигравали в яскравому свiтлi, – таке собi справжне втiлення добробуту й вишуканостi.

Людинi стороннiй, не схильнiй до алкоголю, ота слiпучо освiтлена зала, гомiнлива, людна мала би здаватися надто втомливою, дивним викривленням природи й життя. Сюди злiталися на блиск вогню завсiдники нескiнченним потоком. Розмови, що iх тут провадили, не свiдчили про надто високий розумовий рiвень вiдвiдувачiв. Ясна рiч, партнери обирали вiдлюднi куточки для укладання своiх домовленостей. Полiтики приходили сюди, зовсiм не для того, щоб обговорювати важливi справи.