Сестра Керрі

Але цi сподiвання розвiялись. Їi нарiкання тут недоречнi, адже, на iхню думку, вона повинна мовчки працювати. Бо мае платити за харчi й житло отi чотири долари на тиждень. Отож таке життя не вiщувало нiчого доброго.

Та й яка з Мiннi подруга для Керрi? Вона надто вже зiстарiлась. Думки ii склались, пристосувавшись до умов iснування. А Гансон, коли в нього й були якiсь приемнi чи радiснi думки, нiяк iх не виказував. Таке собi внутрiшне життя без нiяких зовнiшнiх проявiв. Мовчазний, як пустка. А в Керрi буяла молода кров i уява.

Кохання з його таемницями, залицяння – усе це було ще попереду. Вона залюбки вiддавалася мрiям: чим би iй хотiлося зайнятись, у що вдягтись, в яких мiсцях побувати. Ось чим була наповнена ii голiвка. Але з ким було подiлитись, в кому б такi думки знайшли би вiдголос?

Обмiрковуючи увесь цей день, вона зовсiм забула про Друе. Пересвiдчившись, якi байдужi цi двое, вона волiла б, щоб вiн ii забув. Бо навiть i не уявляла, як повелася б iз ним i що стала б говорити, якби вiн прийшов.

Пiсля вечерi Керрi переодяглася, причепурилася. Це вже було чарiвне створiння з великими очима i сумно стуленими вустами. На обличчi ясно вималювалося все, що вона вiдчувала: надii вперемiш iз розчаруванням, пригнiчений настрiй. Посуд було вже прибрано, i вона поблукала по кiмнатах, побалакала трохи з Мiннi. Сказала, що хоче спуститися вниз i постояти трохи на повiтрi. Якщо Друе прийде, вона стрiне його там. І коли вдягала капелюшок, то обличчя вже прояснiло i виглядало пожвавленим.

– Схоже, Керрi пригнiчена роботою, – сказала Мiннi чоловiковi, коли той заглянув з газетою в руках до iдальнi.

– Що вдiеш? Доведеться змиритись, – байдуже мовив Гансон. – Вона що, кудись пiшла?

– Униз, подихати повiтрям…

– Знаеш, я б iй порадив набратись терпiння. Можна кiлька тижнiв шукати iншоi роботи i нiчого путнього не знайти.

Мiннi кивнула згiдливо. Чоловiк вiдклав газету.

– На твоему мiсцi, – додав вiн, – я б не радив iй стовбичити отам унизу. Це не зовсiм пристойно для молодоi дiвчини.

– Я скажу… – знiтилась Мiннi.

Життя вулицi збуджувало у Керрi невгамовну цiкавiсть. Здавалось, iй нiколи не набридне спостерiгати, куди iдуть усi цi люди. Мабуть, iх розваги чекають. Юна уява обмежувалася вузьким колом: заможнiсть, гарне вбрання, розваги… Час вiд часу в душi виникала далека згадка про Колумбiя-Сiтi. Роздратування вiд пережитого сьогоднi випаровувалось. А той манливий свiт, що вона спостерiгала, цiлком поглинув ii увагу.