Сестра Керрі

Ось об’ект, вартий уваги, – i вiн стае дуже чемний, заводить розмову на тему дня, проводжае даму до салон-вагона, допомагае нести валiзу, а якщо пощастить – сiдае поруч, сподiваючись, що трапиться нагода позалицятись. Пiдсунути подушку, книжку, ослiнчик пiд ноги, спустити штору – про все це вiн не забував вчасно подбати. А коли прибували до мiсця призначення, вiн не квапився потурбуватись про ii багаж лише тодi, коли справа була зовсiм безнадiйна.

Коли-небудь якась iз жiнок напише вичерпний трактат про одяг.

Яка б не була молода жiнка, вона чудово розбираеться в одязi. Оцiнюючи поглядом чоловiче вбрання, жiнка проводить невловну грань мiж мужчинами, вартими уваги i, навпаки. І досить комусь спуститися нижче цiеi гранi, жiнка на такого й не гляне.

Часом обставини заставляють жiнку згадати про свiй туалет i зiставити його з одягом чоловiка. Власне, так сталося i з Керрi. Вона раптом побачила себе збоку. Ота простенька синя сукенка, оздоблена чорною бавовняною тасьмою, – така убога.

А згадавши, сховала пiд лавку нiжки у зношених черевиках.

– До речi, – продовжував вiн, – я ж багатьох знаю у вашому мiстi! Примiром, Моргенрота – готовий одяг, i Гiбсона – мануфактурний магазин…

– Невже? – перебила вона, – скiльки хвилюючих митей пережила вона перед вiтринами цих магазинiв…

Молодик вiдчув, що нарештi заволодiв ii увагою – уперед! За хвилину вiн уже сiв поруч. О, йому е що розповiсти провiнцiалцi: про торгiвлю одягом, про своi мандри в Чикаго.

О, якi там розваги!

– Отже, вам пощастило – там вам дуже сподобаеться. Їдете до родичiв?

– До сестри, – пояснила вона.

– Неодмiнно побувайте в Лiнкольн-парку, – жваво торохтiв вiн. – А на бульварi Мiчиган зараз споруджуються такi величезнi будинки! Це просто другий Нью-Йорк, чудове мiсто! А театри, юрби народу! Переконаний – вам там сподобаеться!

Дiвчина намагалась уявити все те, про що супутник розповiдав, i якийсь невиразний бiль охопив ii. Власна провiнцiйнiсть супроти всього цього блиску… Керрi пам’ятала, що iде в Чикаго передовсiм не для розваг.

Але ii юну уяву полонили перспективи, якi розгорталися перед нею. Може, щось перепаде i iй? Приемно було вiдчувати увагу цього чемного молодика. Вона посмiхнулась, коли вiн згадав вiдому актрису i додав, що Керрi на неi схожа. Куди iй до неi? Але таке порiвняння все ж лестило.

– А ви затримаетесь в Чикаго хоч трохи? – спитав вiн, невимушено усмiхаючись.