Сестра Керрі

Черевики Герствуда iз м’якоi чорноi опойки, добре начищенi, блищали не так яскраво, як лаковi черевики Друе. Керрi вiдзначила, що м’яка шкiра виглядала значно приемнiше при такому вишуканому вбраннi. Усi цi спостереження Керрi робила майже несвiдомо, та в них не було нiчого незвичного – адже вона вже звикла до вигляду Друе.

– Може, зiграемо партiю в юкр – себто в карти? – запропонував Герствуд пiсля того, як iхня невимушена розмова торкнулася рiзних тем. Вiн якось тактовно обходив усе, що могло стосуватись минулого Керрi.

Навпаки, вiн зовсiм не порушував особистих питань, цiлком вiддавшись розмовам на загальнi теми. Керрi iз радiстю вiдчула, що iй з ним дуже легко, а його шанобливiсть i жарти розважали ii. До того ж вiн удавав, що все, що вона каже, напродив цiкаве.

– На жаль, я не вмiю грати в цю гру, – зiтхнула Керрi.

– Чарлi, ви нехтуете своiми обов’язками! – люб’язно пожартував Герствуд, – Та це нiчого, ми вас навчимо.

З властивою йому тактовнiстю вiн дав зрозумiти Друе, що захоплений його вибором.

Щось у його поводженнi свiдчило, що йому приемно тут. І Друе це якось зближувало з приятелем, а також збiльшувало його повагу до Керрi. Ставлення Герствуда нiби зображувало дiвчину в якомусь новому свiтлi, i вся картина набувала значнiшого iнтересу.

– Дозвольте поглянути на вашi карти, – Герствуд делiкатно заглянув через плече Керрi. – Що у вас там?

Якусь мить вiн вивчав ii карти, потiм сказав:

– О, непогано! Вам щастить. Хочете, я навчу вас, як обiграти вашого чоловiка? Тiльки слухайте моi пiдказки!

– Ну, знаете! – запротестував жартома Друе.

 – Ви що, збираетеся вдвох змовлятись проти мене? Тодi моя справа безнадiйна! Керрi, Герствуд знаеться на картах…

– Та нi, справа тут не в менi, а у вашiй чарiвнiй дружинi. Адже вона i менi принесла удачу. Чому б iй не виграти?

Керрi кинула на Герствуда вдячний погляд i усмiхнулася. Герствуд продовжував триматися, як щирий друг, i тiльки. Вiн просто хотiв приемно провести час, i все, що робила Керрi, його тiшило.

– Правильно, – пiдбадьорював вiн ii, притримуючи одну зi своiх козирних карт i даючи Керрi можливiсть взятки. – Я б сказав, що для початку ви впорались непогано!

Керрi весело смiялася, бачачи, що успiх на ii боцi. Здавалось, що саме допомога Герствуда принесла iй перемогу.

А вiн лише зрiдка поглядав на неi. Його очi м’яко променилися при цьому. В них не було й тiнi чогось, окрiм щиросердоi доброти.