Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…

Нiхто не може визначити тип отрути, вiдомо лише, що вона з групи нейротоксинiв природного походження. Єдине, що слiдчi встановили точно – отруту ввели у пляшку з шампанським за допомогою шприцу. Теоретично це мiг зробити будь-хто з гостей або прислуги. Усього, за виключенням дiтей i постраждалих, двадцять три особи. А з постраждалими – двадцять дев’ять.

– До екстрасенсiв вони звертались?

– До Загалаева й ще до якогось румуна. Тi сказали, що джерело зла сховано у минулому. Але нiчого конкретного й нiкого конкретного.

– І тодi твiй знайомий звернувся до тебе?

– Так.

– І запропонував тобi велике бабло.

– Це робота. Нiчого, окрiм роботи.

– Наставник попереджав нас, – Sаня дивилась кудись повз плечi Ярковського, наче там повисла тiнь покiйного Солтиса.

– Це корисна для всiх робота. Нiхто не вiдбирае останнi грошi у бiдних, Sаня. Працюемо на жирного клiента. На дуже жирного, повiр менi. Ми вже з тобою колись це обговорювали. Наставник не забороняв нам заробляти собi на хлiб.

– «Де Темрява i де Свiтло? В якiй бiк вiдкриваеться брама?» – процитувала давню поему Sаня. – Протистояти Темрявi… Це все для бакланiв, Ярковський. Для бакланiв i учнiв початковоi школи. І ти сам про це знаеш… – вона на мить заплющила очi, а коли вони знов вiдкрились, сiре в них потемнiшало. – Що саме я маю робити, кажи?

– Допомагати менi в реконструкцii.

– На рахунок староi ролi дiвчинки-помагайки я зрозумiла.

– Ти повинна знайти серед свiдкiв «маяка» [9 - «Маяком» професiйнi медiуми називають людину, яка мае нереалiзований дар спiлкування з iншими вимiрами буття.]. А ще потрiбно буде багато спiлкуватись. Розпитувати, акуратно пiдсаджувати на ритм [10 - Пiдсаджувати на ритм – непомiтно для людини вводити ii в стан легкого гiпнозу через синхронiзацiю ритмiв дихання та повторення кодуючих фраз.]. Збирати iнформацiю. А може й ще дечого.

– Чого саме?

– Думати, аналiзувати.

– Ще що?

– Трошки попрацюеш медiумом.

– …?

– Ти ж вмiеш вiдчувати той холод.

– Я не лiзтиму у петлi, – Sаню пересмикнуло. – Нi-за-що! Навiть не сподiвайся. Краще нарий в ком’юнiтi якого-небудь голодного екстрасенсика.

– Дякую за пораду.

– Прошу.

– Тобi не треба буде нiкуди лiзти. Менi достатньо, щоби ти вiдчула залишковi енергii в мiсцях i предметах.

– Залишковi енергii? – недобро примружилась Sаня.