Нетерпіння серця

– Ох, ви ii не знаете? Це ж небога пана… (я назву його паном Кекешфальвою, хоча його справжне iм’я звучить iнакше) Кекешфальви, ви ж знаете Кекешфальву?

Кекешфальва: вiн вимовляе iм’я так, нiби кидае банкноту в тисячу крон, i дивиться на мене, чекаючи, що я – певна рiч! – з побожним трепетом вигукну: «О, звiсно!» Але я – новоспечений лейтенант, що з’явився в цьому гарнiзонi лише кiлька мiсяцiв тому, не маю жодного уявлення про цього таемничого бога, тому ввiчливо прошу пояснити менi, що пан аптекар i робить iз задоволенням провiнцiйного марнославства.

І звiсно, значно багатослiвнiше та детальнiше, нiж я вам переказую.

Кекешфальва, пояснюе вiн менi, – найбагатша людина в усьому окрузi. Майже все належить йому. Не лише замок Кекешфальва («Таж ви мусите його знати – його видно з навчального плацу, лiворуч вiд головноi дороги – жовтий палац iз квадратною баштою та великим старим парком») а й цукрова фабрика дорогою в Р., i лiсопильня в Бруцi, й кiнний завод у М.

 – все це належить йому, а до цього ще шiсть чи сiм будинкiв у Будапештi та Вiднi.

– Так, важко повiрити, що у нас е такi багатющi люди, котрi вмiють жити, як справжнi магнати. Взимку вiн у маленькому вiденському палацi на Якквiнгассе, влiтку – на курортах; власне, в цьому будинку вiн проводить лише кiлька мiсяцiв навеснi, але, святий Боже, що то за будинок! Квартети з Вiдня, шампанське та французькi вина, все перше з першого, краще з найкращого!

Якщо я хочу, вiн iз задоволенням познайомить мене з ним, адже – самовдоволений жест – вiн товаришуе з паном фон Кекешфальвою, в минулi роки часто мав iз ним справи i знае, що той завжди охоче приймае у себе офiцерiв; одне його слово – i мене буде запрошено.

То чом би й нi? В болотi такого провiнцiйного гарнiзону задихаешся. Йдучи бульваром, уже знаеш в обличчя усiх жiнок, знаеш, який у кожноi з них лiтнiй та зимовий капелюшки, яка святкова i яка повсякденна сукня – все залишаеться незмiнним.

І собак знаеш, i служниць, i дiтей з першого погляду, i навiть зi спини. Знаеш кожен витвiр мистецтва товстоi богемськоi куховарки в офiцерському клубi, а вiд одного погляду на завжди однакове меню в трактирi починае нудити. Знаеш напам’ять кожну назву, кожну вивiску, кожен плакат у кожному провулку i кожен магазинчик у кожному будинку, а в кожному магазинi – кожну вiтрину.